Коментарии пользователя RostislavNO

Космічний ладан без ладану. Шкіра без шкіри. Альдегіди. Ладан абсолютно позбавлений церковних мотивів. Це кришталевий ладан, який ніби світиться зсередини й пульсує, випромінює радіацію. У ньому вловлюється зелень, але не жива й трав`яна, а холодна - синтетична, зелено-срібляста. Ладан, шкіра та зелень відчуваються лише тоді, коли починаєш свідомо розрізняти компоненти. Загалом же розкласти його на окремі ноти практично нереально. Попри заявлені ноти, він - напрочуд легкий, дзвінкий і невловимо летючий. Абсолютно носибельний. Тотально безгендерний. Наче фільми про уявне майбутнє, де межі між чоловічим та жіночим практично стерті. Звісно, сьогодні відлуння цього парфумерного профілю інколи можна вловити й у сучасних композиціях. Зараз він не видається чимось трансцендентним, але я впевнений, що у свій час в 1999 він таким являвся. Щодо музичних асоціацій - це чистий звук Aphex Twin.

Храм і тваринність. Ладан тут не відсилає безпосередньо до православної церкви - він дещо завуальований, проте певні образи таки вимальовуються. Красива чорноока мулатка з вологим темним кучерявим волоссям мовчки бере тебе за руку й веде кудись униз, до потаємного храму в пустельному оазисі. Там панує напівтемрява, багато дорогої деревини, зелень, шкури екзотичних тварин та благовонія, що лежать поруч із коштовностями. Розпарена, густа волога не дає дихати вам обом. Аромат абсолютно унісекс. Розумом я усвідомлюю, що його профіль більше тяжіє до чоловічого, але уява вперто малює саме жіночі образи. На фотографіях рекламної кампанії Сахари чудово передалиобраз цієї жінки. У композиції напрочуд яскраво відчувається тваринність, людська тваринність. Абсолютно не уявляю цей парфум на жінці з блідою шкірою, він вимагає засмаги. Інакше виникне сильний дисонанс. Максимально красиво й глибоко аромат розкривається спекотними літніми вечорами.

Занадто чистий, до стерильності ідеальний. Це кришталево вивірена база сотень чоловічих люксових ароматів, яка, попри все, примудряється залишатися абсолютно самобутньою. Він стартує обпікаюче крижаним ковтком джин-тоніку, що згодом починає парадоксально зігрівати зсередини - саме цей контраст миттєво чіпляє рецептори. Металеві акорди в піраміді звучать як гостре лезо бритви. Проте в цій бездоганності є щось неприродне, майже хворобливе. Перед очима одразу постає образ головного героя «Американського психопата», де за культом абсолютного ідеалу ховається абсолютна емоційна глухота. Так міг би пахнути молодий юрист-цинік, який без вагань іде по головах своїх суперників та конкурентів. І все ж - красивий, чортяка, але по характеру підійде він далеко не кожному.

Це аромат простакуватого нащадка аристократичного роду, який отримав у спадок старовинний кам`яний маєток і, найімовірніше, протринькає його за наступною грою в казино. У ньому чітко відчувається глибокий алкогольний акорд колись вишуканого, але вже трохи видихлого коньяку, що роками неправильно зберігався у сирому льоху. Перед очима одразу постає образ сера Генрі в соболиній шубі з рядянської екранізації «Собаки Баскервілів». Відчутна тут і нота "бабусиної шухляди", але в найкращому, її прояві - хотілось би мати таку. Парфуми ідеально пасуватимуть до класичного кабінету (не плутати з офісом). А як неймовірно красиво вони звучать восени, коли листя тільки починає жовтіти - словами не передати. Беззаперечно, найкращий у своєму напрямку.

Аромат молодої слов`янки в укороченій шубі на горнолижному курорті. Композиція відкривається злипшою від вологи біло-сірою замшею, накинутою на оголене тіло, що просочене ніжним конвалієвим кремом. Його можна носити як завгодно: і дома для себе, і на вигул. Цей аромат огортає інтимним затишком, м`яким теплом і легким кокетством. Звучить абсолютно ненав`язливо і, як на мене, найкраще розкривається саме в холодну пору року.

Холод та професіоналізм. Йде на переговори без лестощів. Розмови ні про що його виснажують. Суть - ось його основна стихія. Класика в найкращому розумінні слова. Пахне чоловіком який притримується класичних манер вибудовуваний століттями. Надійний - так. Емоцій - мінімум. Прохолодна деревина кипарису з жменькою орегано та теплою Фордівською догоровизною. Актуальність він не втратить ніколи.

Якщо зануритися в суто технічні деталі парфумерних релізів, то різниця між роками випуску, батчами та концентраціями цього аромату дійсно існує. Маючи в колекції чотири флакони різних періодів - 2006, 2011, 2016 та новий 2024 року - можна чітко простежити еволюцію композиції. Наприклад, відмінність між версіями 2016 та 2024 років з концентрацією 79% мінімальна: варіант 2016 звучить лише трохи різкіше та темніше. Своєю чергою випуск 2011 року (чорний флакон, концентрація 78%) порівняно з наступниками здається більш похмурим та об`ємним, проте ця розбіжність у нюансах звучання не перевищує 15 відсотків. Стійкість та шлейф у флаконів 2011, 2016 та 2024 років практично ідентичні, тому ганятися за цими конкретними батчами немає жодного сенсу. А от прабатько 2006 року в напівпрозорому темному флаконі без зазначення концентрації -це абсолютно інша історія. Цей аромат значно багатший за своєю композицією, відчутно маслянистий та має характерну горіхову "жирність". Його відмінність від усіх наступних переформулювань становить солідні 35-40%, і саме цей вінтаж є тим самим парфумерним Граалем, який викликає справжню ностальгію за часами, коли не було страшнихреформулювань.

Богемний позер. Він - типовий представник амбітної молодої інтелігенції з кола збіднілої богеми, який усіма силами намагається здобути прихильність впливових критиків та прорватися у вищий світ. Кожен його мінливий, строкатий твір відчайдушно кричить: «Подивіться на мене, який я неординарний!». І треба визнати: ця неординарність дійсно яскрава, часом по-справжньому красива, з відвертою претензією на приналежність до еліти. Проте за всім цим лоском чітко відчувається зумисне, майже нав`язливе бажання сподобатися. Сама суть твору йому не надто важлива; це фасад, суто комерційне «мистецтво для інших». Його стиль - це одяг, що рясніє вигадливими лініями та надлишком прикрас. Він - суцільна театральність та епатаж. Але, відверто кажучи, спостерігати за цим дійством і справді дуже цікаво. Він притягує погляди, навіть якщо ви розумієте всю його гру. І так, це більш «причесана», версія Boadicea The Victorious - Blue Sapphire.

Приземлений аристократ. Шкіряно-пачулієвий, одеколонний і підкреслено маскулінний. Він - двоюрідний брат шляхетних TF Japon Noir та TF Bois Rouge, але, на відміну від них, виріс на вулиці. Фізично сильний, дотримується чоловічих манер (бо так навчили), проте абсолютний егоїст. Він ні на кого не зважає - йому це просто не потрібно. Звик покладатися лише на себе: сам вибереться з будь-якої халепи і сам всього досягне. Приходить додому, приносить гроші та їжу, задовольняє жінку і знову йде по справах. Його головна трагедія, якої він сам не помічає, - це тотальна беземоційність. Будь-які досягнення, чи то кар`єра, чи сім`я, для нього є просто галочками у списку. У людей він викликає повагу, але, на жаль, лише з далека.

Джазовий клуб для пристарілих. Відчуття темного, прокуреного кабінету: стіни з колись шляхетного дерева, затерті від часу засалені меблі. У цьому чоловічому товаристві ніхто вже не намагається хизуватися та пафосно пускати дим - на це просто не лишилося сил. Вони приходять сюди, щоб видихнути, мовчки поскаржитися на втому від шлюбу, а потім повернутися додому на роль "хорошого чоловіка". Тут немає життєвої енергії, лише втома і джаз

Аромат відчувається рівно так само, як і виглядає його флакон: фіолетовий, прогумований і з марними претензіями на "дороговизну". Він не те щоб поганий, але абсолютно нічим не чіпляє. У ньому чітко вловлюється синтетичність - така ж штучна, як і гумове напилення на флаконі. Я ціную в парфумах чистоту стилю, але тут вона повністю відсутня. Таке враження, ніби виробник просто намішав купу "модних" компонентів, щоб догодити масам. Чи пахне він неприємно? Ні. Він пахне чимось неоприділеним, "а-ля дорогим". Він не відштовхує, але пахне якось невиразно - наче вивітрена дводенна база нормального парфуму, яку навіщось викрутили на максимум гучності. Суцільне розчарування.

Поки що безтурботний ранок. У старій паризькій квартирі з високими стелями покоївка накидає на твої плечі важкий білий халат після ранкової теплої ванни з пишною густою як крем лавандовою піною. Так, згодом ти поринеш у вир справ, але зараз - час лише для себе. В повітрі розливається свіжа лаванда, яка з часом тане і перетворюється на ніжний лавандовий пломбір. Затишна, аристократична, тепла, справжня будуарна лаванда.

Зубна пломба с білоквітковим фльором. Допускаю що на комусь може красиво розкритись

Аромат приватного танцю. Зала в глибоких чорно-пурпурових тонах, витончена чорна білизна. Це не просто його чи її аромат - він стає їхнім спільним секретом. Задоволення, розділене на двох: він затамував подих від краси яка стоїть перед ним, вона - упоєна усвідомленням того, наскільки вона бажана. Дистанція між ними скорочується щосекунди. Чуттєвий, нуарний, безкомпромісний романтизм, коли між вами немає жодних «але». Він відгукується оксамитовою шоколадною бордовою трояндою та вчорашнім солодкавим келихом вина, залишеним у пустому залі старовинного маєтку. Саме так могла пахнути культова пісня «Slave To Love» Браяна Феррі.

Італійська безтурботність. Приглушена цедра бергамота зливається з м`якою, злегка припиленою магнолією. У цьому ароматі - відлуння нічної прохолоди на стінах старої італійської квартири за мить до того, як тебе огорне теплий ранковий вітерець. Вловлюється тонкий, ностальгійний запах припиленої бежевої побілки, поки навстіж відчинений балкон ловить перші промені сонця. Цей день не претендує на особливість - він прекрасний у своїй буденності. Ти неспішно йдеш узбережжям у вільних штанах і сорочці, що ловлять кожен подих вітру й рухаються в такт із тобою. Ти йдеш без жодної мети, тільки навколишня краса тебе спонукає це робити. У тебе немає планів ні на сьогодні, ні на завтра. Майбутнє немає значення оскільки знаєш що все в тебе буде гаразд.