Maison Martin Margiela Replica Jazz Club

Джазовий клуб для пристарілих. Відчуття темного, прокуреного кабінету: стіни з колись шляхетного дерева, затерті від часу засалені меблі. У цьому чоловічому товаристві ніхто вже не намагається хизуватися та пафосно пускати дим - на це просто не лишилося сил. Вони приходять сюди, щоб видихнути, мовчки поскаржитися на втому від шлюбу, а потім повернутися додому на роль "хорошого чоловіка". Тут немає життєвої енергії, лише втома і джаз

Дуже дивний аромат, але він з категорії guilty pleasure- наче і не подобається, а ніс тягнеться за ще одним вдихом. Чим мені пахне? У серці- мазь Вишневського у чистому вигляді. Бальзамічно-дьогтевий аромат (думаю, за рахунок поєднання шавлії та тютюну), і дрібка перцю зверху. На собі не бачу точно, а от на чоловікові хочу проекспериментувати

Димно-перцевий старт. Майже відразу відчувається солодкуватий тютюн (який присутній до глибокої бази). Поступово розкривається запах рому, але без спиртозності. Присутня ароматика "сухотрав`я" завдяки цікавому замісу нот ветивера і шавлії. Для мене ще постійно присутні фантомні бальзамічність і запах взуттєвого клею). В глибокій базі ванільна деревина, залишки тютюну. Взагалі аромат цікавий, в якійсь мірі епатажний. Більш чоловічий. Стійкість до 6 годин. Шлейф до метру.

Jazz Club — це ніби зайти в затишне приміщення, де в повітрі завис аромат сигар із дорогим тютюном, трохи рому з дерев`яних бочок і легка, м`яка солодкавість. Атмосферний, глибокий, трохи припилений, без диму — звучить тепло й дуже по-вечірньому. Я б сама такий носила в холодну пору, але певно на чоловіках буде більш виграшно звучати

Це просто дивовижно, скільки людей вважає, що у цього аромата саме у них концентрація підвищилася до EDP.

Аромат очень "на любителя". Я пытался к нему подойти несколько раз, потому что подарили.

1. Старт. Я слышу запах потушенной в пепельнице сигареты, запах сигаретного пепла в воде (может, сигары, но я их не слышал никогда). Я не курю, поэтому мне этот запах не нравится. Курящие, возможно, его не слышат.

2. Середина, которая длится минут 40. Возможно, это и есть тот запах, за который хвалят аромат блогеры, называя сего сексуальным, пьянящим и т.д., ром, виски, что-то алкогольное. На мой взгляд чересчур алкогольный. Женским (он унисекс вообще-то) его можно назвать разве что в этой середине.

3. База, которая длится потом, - какая-то душная. Это запах немытого мужчины, которы пил ночь. Перегар ) возможно, с примесью табака.

Табак - он здесь какой-то чересчур "сигаретный". Название и картинка на коробке парфума соответствует содержимому, - курящий мужчина, пьющий ром или виски в клубе.

Аналог, который здесь называют, - DG the One. Так, его я люблю. Он супер! Там запах табака совсем другой, приятный, не сигаретный, алкоголя я там не слышу. Я тоже сравнивал их как два табачных аромата, но назвать аналогом DG the One не могу.

В итоге, Jazz Club я продал. Возможно, аромат нравится больше курящим и любящим прокуренную атмосферу клуба или бара. Рекомендую без предварительного теста его не брать. Тестировать нужно на своей коже, а не блоттере. В целом, он сделан на высоком уровне, поэтому снимаю только 1 звезду, хотя лично мне он не понравился.

Розпіарений блогерами аромат, від якого очікуєш більшого. Солодкий, трохи алкогольний, тепло-пряний парфум. Має своєрідність. Напевно, якщо тобі 30+, то нанести його у бар буде слушною думкою, а для мене це скоріше асоціація зі старими книгами у бібліотеці, тому носити точно ні. А ось познайомитися - чому б і ні 🙂

приторно сладкие аж до тошноты. сладость виски, сладость кекса, сладость дерева сандала, даже девушкам так пахнуть это мерзко(очень на любителя)

Шикарен, полностью передает атмосферу бара алкоголь, сигареты, люди, джаз

Говорять блогери про цей парфум недарма, аромат хороший, комфортний, близько до шкіри, ванільно табачний( тут вже як кому пощастить - комусь більше тютюн відчутний, комусь ваніль) . Чудовий щоденний вибір - нікого не вб є, але власника гарно зарекомендує