Я розумію Олівію в цьому ароматі, маю ті ж асоціації - мама вирощували завжди поряд з вікнами нашого дому нічні фіалки, матіоли, солодкі та свіжі весняні півонії, на зиму сушила квіти та стебла, робила з них дуже дієвий та духмяний чай від кашлю. Молоденькі сливові, персикові та абрикосові дерева, яблуньки радували щовесни своїм ароматним цвітінням, а влітку - солодкими плодами, їх пахощі просочувались у відкриті вікна старого будинка до сімейної бібліотеки, якій дивувались всі прийдешні - нащо стільки старезних томів в еру інтернету, від яких всі гості тільки чхають й позіхають, які вже пахнуть не стільки пилом, бо за ними доглядають, скільки нездоланною солодко-кислуватою сухою пліснявою, може й книжковими жучками, яких не помічаєш, бо сам ніби стаєш частиною їх плем я, голодного до друкованого скарбу. Зараз, за частих відключень, особливо ціную ці багатства, чия ціннність нікому, здається, крім мене, до кінця не зрозуміла, їх затишні солодко-пудрові аромати, на які у багатьох алергія, а мені прекрасно - згадую дитинство, читаючи запоєм пухкі талмуди з пожовтівшими сторінками, запарюючи чаї з трав та гілочок свого власного саду, не прохворівши всю осінь та зиму до кінця року, вірю, завдяки їм, за будь яких умов, та згадуючи маму і безцінні мудрощі передані нею мені.
