З самого старту гучно розквітла криваво-червона , майже чорна троянда сорту Black Baccara: оксамитова та ніби присипана чорним перцем, наче найм якіша замша, вона сідає приємно до тіла і природньо, відчуваєш її невід ємною частиною себе самої. Своєю урбаністичністю трошки нагадує мені теж колючу і свіжу троянду Чікаго від Le Labo. Але ця квітка більш переливчаста, градієнтна, наче терпке старе червоне вино пізнього врожаю холодної осені - і "вдарити в голову" може й приємно п янке водночас, і не вабить нікого, навпаки, та в носія викликає наче залежність, в ньому і глибина, і напівтони грають солодко-гіркими барвами листопаду часів війни. Зараз він звучить навіть урочисто, як на мене, як сурма, що скликає війська, або як трембіта, що говорить про смерть.
Дуже красивий аромат, з темними, бездонними, бездоганними нотами, мов пелюстки останніх троянд, які можна побачити перед зимою.
P.S.: Троянда і Червоний Дракон, також викликають асоціації з Англією та Уельсом. Взагалі, історія нашої та кельтських народів боротьби за Незалежність, опору поглинанню імперією має спільні риси, і тому, мабуть, навіть назва парфуму, емблема вбачаються саме в цьому контексті.