Коментарии пользователя Olentia

З огляду на достатньо високий рейтинг Pink Flamingos, доведеться визнати, що мій досвід із цими парфумами не є показовим і релевантним. Вочевидь, на моїй шкірі парфум відображається некоректно. Але зважаючи на неоднократні тестування за різних умов і певну наполегливість, дозволю собі у дуже стислому форматі оприлюднити свої враження. 😉 Мені, власне, воно пахне як водяниста розмита фруктово-ягідна суміш з цитрусових і червоних фруктів і ягід: червоного яблука, полуниці, порічки тощо. Причому, показник насиченності і терпкості компонентів прагне нульового значення. Більше того, на початку звучання ше й трошки заносить ацетоном... Години дві ця ароматизована рідина звучить монотонно і тихо. Потім трошки солодшає, з`являється натяк на цукор і натяк на білу тверду деревину. Ця фаза триває ше пару годин. На цьому, власне, і все. Отже, не зрозуміло, як сприймати цю ситуацію: чи то - як випадкове непорозуміння, чи то - як відверту халтуру?.. 🤔

Хочеться ше висловити трішечки обурення з приводу того, що не можна так знецінювати і дискредитувати настільки прекрасну і поетичну назву як "Pink Flamingos" ! 😊

Концептуальна цитата з промо Prada Olfactories Tainted Love: "... легкий дотик губної помади..." для мене, на жаль, виявилася абсолютно недоречною і оманливою. Ну, ж бо немає тут навіть натяку на помаду! 😕 У парфумі немає присутності ані фіалки, що на ії основі почасти створюють сучасні помади, ані троянди, яка є вагомою складовою вінтажних помад. Але є тугий щільний геліотроп, який зігрівшись на шкірі і трошки розплавившись, мав би шанс утворити помадний акорд, якби возз`єднався із задекларованою у пирамиді малиною... Якби вона була наявна. 🙂 Паралельно і одночасно із геліотропом звучить і розгортається у часі від скутості до пом`якшення ше один самодостатній і складний акорд, який відсилає мене прямісінько до Chanel N°5.

Отже, ця парфумерна варіація на тему вічної класики виглядала б дуже достойно і чудово, якшо б ії напрочуд не спаплюжив один жахливий компонент, жорсткий і шкрябаючий - за текстурою, і неідентифікований мною і недосліджений - за сутністю і походженням. Чи то є такий грубий мускус, чи то - якісь істеричні альдегіди. 🤔 Починаючи волати із самого початку, цей вереск поступово стишується години за три-чотири ( а це, приблизно, дві третини терміну звучання ), проте встигає вщент зіпсувати композицію.Ось така прикрість! 🙃

Непоганий, добротний зразок у ряді мінімалістичних універсальних буденних андрогінних ірисів. Накшталт Prada Infusion d`Iris. Але з трошки зміненими пропорціями і трошки зміщеними акцентами. Замість початкових цитрусових - ледь вловима і швидкоплинна зеленина. Частка білих квітів набагато менша, майже відсутня. Превалює кореневий ірис. І тут він більш вологий, кремовий і м`який. Ветивер в базі має деревний характер, і його гірчинка час від часу мімікрує під шкіру. Парфумерна сировина відчутно якісніша і безперечно більш шляхетного походження. За іншими категоріями сенсорного сприйняття Purple Rain - напівпрозорий прохолодний шовковистий

Милий, чарівний, затишний, позитивний парфум про... мед. 🤗 Про мед із молоком. Ось як воно бува, коли хочеш зобразити медову троянду на сандаловій базі, і трошечки переборщив із медовістю, і не зовсім трошечки - із солодкістю... Так, троянди іноді відтворюють за допомогою "медоутворюючих" компонентів. Остання, наприклад, така троянда, зі знайомих мені, - минулорічний реліз Serge Lutens La Fille Tour de Fer - теж медова, але майже не солодка. А в Rose Naturelle Intense троянду пересолодили, і саме тому, я вважаю, вона не звучить як троянда. Якшо поміркувати над тим, яка саме природа цієї солодкості, то можна зрозуміти, що ванілі тут не має, цукру, начебто, теж не виявлено. Можливо, лакриця?.. Отже, чіткої і впевненої відповіді наразі ше не віднайдено. І ше один пазл, який стикується з вищеописаними і довершує зображення троянди у парфумі, це ягідне звучання. Воно не яскраве, не інтенсивне і недостатньо характерне, але дуже приємне, і нагадує аромат достиглих і навіть перестиглих ягід агрусу.

Сандал у Rose Naturelle Intense заявлений як базова нота, але в гру вступає з самого початку і перші п`ять-десять хвилин має м`який, але впізнаваний кроповий акцент на молочному полотні. Отже, той акцент швидко минає, а далі лишається саме молочно-вершкова складова сандалу. Лактонність ця приваблює збалансованістю: начебто вона і характерна, і інтенсивна, але водночас легка, лагідна, і не дуже щільна. Якість парфумерних матеріалів - на належному рівні. Мед із молоком і легкою тональністю перестиглого агрусу - це надзвичайно мило, симпатично і привабливо. 🤗 І авжеж - дуже цікаво, незвично і нетривіально

Величезний оберемок прекрасних квітів із пружніми оксамитовими пелюстками теплого жовтого кольору і великими тичинками, волохатими і пухнастими від помаранчевого пилку... 🤗 Приблизно таку парфумерну галюцинацію викликає в моїй уяві Cuba Jungle Tiger 😊 Жодні парфуми про жовті квіти ше не надавали мені такого натхнення... Наразі це найкращий жовтоквітковий парфум у моїй ольфакторній бібліотеці. Але, звісно ж, не обійдеться без певної аналітики, пояснень і підсумків. 😜 Ключова тема парфумів Cuba Jungle Tiger - це величезний букет солодких жовтих квітів і, відповідно, відерце медового помаранчево-жовтого пилку. Цей пилок - загальний, збірний образ жовтого пилку: пилку мімози, пилку ромашок, пилку кульбабок, пилку будь-якої польової квітки. Медовість пилку промальована достатньо рельєфно і звучить досить інтенсивно і яскраво, але не перетинає межі з анімалістичністю.

В перші хвилини після розпилення можна почути свіжість зелених стебел і листочків. Потім швидко і стрімко набирає обертів квітковий акорд, складений з двох пазлів: домінуючого солодкого жовтоквіткового і непревалюючого несолодкого туберозного. Домінуюча частина є більш-менш стабільною і монотонною. Натомість тубероза набагато більш мінлива і грайлива: іноді вона зелена із кислинкою, а часом - напівпрозора ягідно-сунична. В базі з`являється тонкий ванільний вайб. Ну, і поряд із ванільним стручком, мабуть, можна уявити собі невеликий за діаметром давно висохший спил якоїсь умовно білої деревини. Також за одним з основних для мене критеріїв оцінки парфумів, а саме - якість матеріалів, Cuba Jungle Tiger впевнено розташовується на щаблі люксової парфумерії, а, можливо, навіть сягає high luxe і середнього сегменту ніші! 😃 Отже, тим дивовижніше і цікавіше було отримати такий досвід, як випадково відшукати ту саму "бюджетну перлину" 🦋

До знайомства з цим фланкером мене спонукали багаточисельні захопливі відгуки, кожен з яких містив у собі запевнення, що L`Elixir не має жодного спільного гена з рештою лінійки LVEB. І це дійсно так, і L`Elixir цілком міг і мав би бути окремим запуском. Головна героїня цих парфумів - яскрава соковита ягода. Така уявна ягода - спільний, збірний, гібридний образ малини, лічі і, можливо, ше якоїсь червоної ягоди. Розпилюєш його, і думаєш: "ВАУ!!! Які яскраві ягідки!" 😊 А згодом розумієш, що все не так просто... Адже ця ягідна яскравість якась інакша, якась нова. По-перше, вона дуже повітряна, дуже дифузна. По-друге, вона безпрецедентно яскрава, якась, навіть, сяюча і майже неонова. Вірогідно, це чергова інноваціія якоїсь зі славетних аромахімічних лабораторій. Така собі вдало синтезована озонова аромамолекула, яка створює атмосферу повітря, наповненого тисячами пурхаючих сяючих світляків і мерехтливих неонових вогників...

На відтинку звучання бази в L`Elixir присутній ефемерно легкий косметичний вайб у вигляді ароматизатора рум`ян, тіней для повік. А задекларовану ноту шкіри я майже не відчуваю. Але цілком можу дофантазувати. Уява із задоволенням вимальовує мені лаковану шкіру кольору neon pink або bright fuchsia... 🤗

З огляду на назву і на заявлені основні акорди, малися сподівання на те, що Blue Matcha має бути про чорний чай, або про чорний чай і шкіру, або про шкіру із чорним чаєм... 🙂 Сподівання радше не виправдалися, але парфум все одно сподобався. В міцній терпкій суміші з евкаліпту, ментолу, апельсинової цедри, бальзамічної солодкавості перезрілих чорних ягід за бажання, мабуть, можна було б вгледіти умовно чорний чай, якби не присутність неабиякої частки бджолиного віску. Віск має дуже натуралістичне звучання і, звісно ж, додає композиції і щільності, і в`язкості, а головне - цікавого акценту. Згодом з`являється османтус, присутність якого у цій потужній компанії була б цілком виправдана, якби він мав шкіряне своє втілення. Але ж він тут саме квітковий. Отже, я так думаю, якшо османтус виявляє себе десь на базовому етапі розкриття, то він мав би інтегруватись у якийсь основний " шкіроутворювальний " компонент задля створення задекларованого шкіряного акорду. Але " шось пішло не так " ... Не зрозуміло тільки - чи то виключно в моєму випадку, чи то взагалі? 😀

Тільки під час четвертої спроби осягнути Ganymede я зрозуміла, чому деякі оглядачі ідентифікують в ньому саме замшу, а не шкіру. Адже тільки вчетверте виявила себе дуже легка і м`яка кремовість кореня ірису, яка, пом`якшуючи дещо брутальний шкіряний акорд, перетворює шкіру на замшу. Отже, гадаю, за замовчуванням і за умови коректного відображення це має бути замшевий парфум. Як і інші замши/шкіри вона має свої відзнаки і особливості. Моя класифікація шкір/замш, особиста і суб`єктивна ☺ , ( що містить у собі три категорії: дьогтьова, копчена, деревна ) відносить ії до сегменту "копченої" шкіри, тобто шкіри, яка має характерне копчене звучання. Відповідно, дуже вдало і гармонійно, на мій погляд, цю копченість підкреслює і поглиблює і нота шафрану. Шафран у композиції має ше одну функцію - поєднати шкіру із верхнім фруктовим акордом. Фруктова складова тут є доволі абстрактною і нейтральною: щось усереднене поміж м`якоттю цитрусових і яблуневою м`якоттю. Взагалі, нота шафрану у контексті Ganymede потребує окремих зауважень і пояснень. Бо має побічні ефекти. Перший - поглиблюючи шкіряний акорд, іноді/декому може виглядати як запах йоду. А доєднуючись до фруктового акорду і розчиняючись у ньому, шафран окислюється, дещо спотворюючи звучання Ганімеда, і може створювати ше один побічний ефект - враження атмосфери "стоматологічного кабінету"

Досить цікаве і достатньо збалансоване прочитання інжиру. Для поціновувачів легкості і свіжості - фужерний початок з м якої цитрусовості імбиру і гіркуватості зеленого різнотрав я. Для шанувальників більш солоденького і щільненького - будь ласка, тримайте: солодка бальзамічна фруктовість і ніжна молочна вершковість. І десь посередині, між двома цими категоріями, і утворюється безпосередньо інжир як такий. Тобто, берем легку цитрусову кислинку імбиру, додаєм чорного чаю, підсолоджуємо лакрично-бальзамічною фруктовістю, ущільняємо вершково-молочним акордом - отримуємо інжир. Чудовий парфумерний аксесуар для весняно-літнього сезону

Нарешті - чайна інтерпретація, позбавлена домінування яскраво-цитрусових і свіжо-зелених нот! Адже звучать вони тут у найнижчій і найчуттєвішій тональності. Бергамот тонко і невловимо вплетений в канву композиції своєю саме бальзамічною складовою. А зелені ноти втілені у вигляді млосного евкаліптово-ментолового бленду. Обидва ці акорда, авжеж, гармонійно поєднуються і інтегруються із ялівцево-деревною молекулою ISO-E Super. І разом із краплинкою дьогтю і відтворюють чарівне та прекрасне чайне зілля. Але цей чорний чай ще містить в собі для урівноваження легку і повітряну грань умовно квіткового акорда. Уява вимальовує ніжний і водночас духм яний вайб декількох пелюсток саме чайної (травневої) троянди. Чудовий чорний чай. Звабливий і тендітний

Незвичайна і неординарна, гармонійна і збалансована, вишукана і елегантна, тонка темно-фіолетова шкіра. Незвичайна. Бо ЧАЙНА. Вперше зустрічаю таку цікаву парфумерну конфігурацію як шкіра-чай. Збалансована. Тому що вдало застосовані і гармонійно поєднані всі композиційні складові. Шкіра відтворена на основі дьогтьового компоненту, але саме у такій пропорції, щоб намалювати шкіру, але не відлякнути зайвою брутальністю. Дуже вдало обрано решту складових, які гармонізують ноту шкіри і влучно інтегруються із нею, а не контрастують: чорний чай, дуже лайтова доза евкаліпта-ментола, чорниця на півтонах і вкрай делікатна чи то амброва, чи то сандалова кремовість - як базовий складник. Вишукана і елегантна. Адже надзвичайно тонко зібрана і віртуозно промальована. Зокрема, справляє враження, як майстерно елементи чорного чаю і чорниці вплетені в ноту шкіри, підкреслюють і продовжують ії. Із чорним чорним чаєм шкіра поєднується витонченою гірчинкою. А ледь помітна димність шкірки чорниці - як відлуння дьогтъової складової ноти шкіри. Ну, і тонка, темна, синьо-фіолетова. Авжеж тому, що чорнична шкірка і є зрозумілою і мальовничою асоціацією з втіленою у цьому парфумерному витворі шкірою. Matsukita - некричуща і невсюдисуща. Matsukita - ніжна і прекрасна 💜

Гучна, яскрава, майже неонова ягідно-фруктова вечірка Лічі, малина, полуниця. Кисло-солодкі, але кислинка переважає. Повільно і поступово це радісне ягідне дзеленчання вгамовується і починає виглядати як трошки зелена сунична тубероза. Поряд із туберозою з являється мускус, який я називаю "озоновий", адже цей компонент, або сполука, вкрай реалістично відтворює запах натурального хутра на свіжому прохолодному повітрі... На стадії звучання бази до озонового мускуса долучається сандал у найпростішому і найстриманішому варіанті - суха біла деревина з натяком на сушений кріп. Ну, і ше ледь-ледь підсолодили базу дрібкою ванільного цукру.

Це перший Gritti, який я спробувала, і, мабуть, зарано оцінювати якість бренду в контексті сировини, але наразі, в уособленні Моніки, "залишає бажати кращого", на жаль...

Декому уява малює здобну випічку у прохолодному щойно побіленому приміщенні, декому уявляється підігріта вершково-ванільна суміш у металевому посуді, хтось відчуває легку косметичну пудровість або доглядову кремовість... А для мене фордівська Metallique - це, в принципі, ще одне прочитання білоквітково-ванільної теми, хіба що з деякими нюансами. Роль білих квітів відіграє неролі - бо маємо наявну присутність цитрусової кислинки. Тож, розпочинається все із звучання квіту неролі, підсолодженого ваніллю, на основі помірно щільного кремово-мильного компонента. Ну і цілком логічно, що кремовість з плином часу поступово перетворюється на дуже суху пудру без жодного забарвлення. А точніше - на типовий класичний тальк. А ваніль набуває інтенсивності. І десь приблизно на цьому моменті до ванілі ше має додатися трішки ніжної вершкової карамелі - я це точно знаю. Адже одного разу я відчувала цю ніжну молочну карамель на собі. Але то було лише тільки одного разу! Ну, а характерний нюанс Metallique полягає у ледь помітному вайбі металевої тональності на початковому відтинку звучання. Це надає парфуму умовної прохолодності і вологості

Семпл Fleur De Lalita був не першим серед купки семплів Dusita, які я обрала для знайомства. Тому я вже здогадувалась, що не знайду тут свою омріяну Лілею. Адже ольфактивна техніка і парфумерна стилістика бренду, тобто - акварельність, прозорість, тонкість і гладка текстура - геть далекі від моїх вподобань. Більш того, жодної іншої квітки, конкретної і характерної, які, згідно піраміді, тут мають бути, теж не знайшла. Окрім квіту акації, який радісно дзеленчить на самому початку протягом, ну, мабуть, хвилини... Якби ж то довше тривало - дещо мало б сенс. Але ж миттю промайнувша акація перетворюється на незрозумілу квітково-фруктову суміш. А за декілька хвилин ше з являється мильний мускус, який стане тлом для квітково-фруктового акорду. І такий зубастий цей мильний мускус, що спочатку має відверто лужне звучання. Але швидко м якішає, і це - вже просто мило. Досить дешевеньке мило.

Ось, в принципі, і весь зміст мого ретельного, як завжди - майже лабораторного, дослідження. Авжеж зрозуміло, що навряд Fleur De Lalita насправді є така, якою почула ії я. Тож, не засмучуємось, слідкуймо за здоровлям, дбаймо про карму і, взагалі, don t give up!, як то кажуть!

Це було вкрай гірко, сумно і, навіть, гнітюче... Коли я тестувала Lacrima вперше. Настоянка з гірких трав, димна копченість і волога гіркувата деревинна амбра... До речі, фірмова амбра бренду Liquides Imaginaires. Цей витвір було визначено тоді як найдепресивніший парфум з усього мого парфумерного досвіду і відправлено у ольфакторний архив на місце жіночої варіації Memoir Amouage. Проте нещодавно, відчуваючи невеличке підвищення температури тіла, вирішила ше раз спробувати. І виявилося, що не така аж вже Lacrima сумна, як моя шкіра холодна Похмуро - то тільки спочатку. Так, годинки півтори-дві звучить відваром з гірких трав і холодною деревинною амброю. Але ж згодом трав яна гіркота минає, а амбра сухішає, теплішає, солодшає, і, навіть, починає пахнути начебто лакована скринька з благородної деревини. На тлі звучання цієї перевтіленої амбри ше час від часу на мить ледь завіює димною копченістю. То, мабуть, заявлена нота смоли елемі. Я, взагалі-то, й досі не знаю, як вона пахне та елемі...

У піраміді ше задекларовані тваринні ноти у вигляді кастореуму. Жодної тваринності, на жаль, мені не чутно