Цікавий своєю небанальністю і оригінальністю. Шкіри у розповсюдженому зазвичай ії втіленні тут немає. Є прекрасний османтус, який, вочевидь, і відіграє роль шкіри. Османтус для мене тут найвідчутніший. До речі, дещо подібний до османтуса у Amouage Sunshine. Разом з османтусом, але дещо тихіше, ще звучать гіркуватий ветивер і шось таке - бальзамічно-прополісно-віскове. У базі ще додається дуже стримана ванільна солодкавість
Хтось відчуває тут альдегіди? Ретельно зблендовані з цитрусами трішки шипучі альдегіди у початкових нотах... Завдяки цим альдегідам цитруси набувають тут такого витонченого звучання, аж ніби то дзеленчать як кришталь...
Кремчик
