Занурюючись у бездонний океан парфумерії, з кожним разом мені хочеться пірнати глибше і глибше, змінюючи вектори руху - бренди, парфумери, ноти, особисті ольфакторні відчуття тощо.
Нещодавно мені спало на думку дослідити питання стосовно амбро-сімейства. Скоріше це сімейство амброво-мускусних ароматів.
Можливо, для більшості парфзахоплених амбро-ноти це щось буденне і зрозуміле. Але у такого ботана, як я, є питання, як то кажуть, оскільки амбро-аромат це не аромат тюльпанів, які в садку мого дитинства майоріли своїми червоними голівками, це не жасмин, який щовесни розквітає під моїми вікнами, не липа, яку я з насолодою вдихаю в період її буяння, і моя вулиця мала б називалися Липовою, бо настільки її багато в моєму районі...
Почну з амбри, точніше із сірої амбри, що являється кишковим конкрементом кашалота і потрапив до людей як випадкова морська знахідка дуже-дуже давно (найдавніші згадки були в VIII-IX ст. в арабських текстах, де амбру описують як ароматичну речовину для курильних сумішей, лікування й любовних еліксирів.)
До моменту гугління інформації, я взагалі думала, що амбра це щось на кшталт смоли, яку я з вишневих, сливових і інших дерев обдирала в дитинстві, щоб пожувати. Бо слово таке якесь підходяще як на мене. Красиве тягуче слово, тепле, як та розпечена смолка на корі вишні. Але виявилось, що це кашалоти постарались. Вони дуже люблять їсти кальмарів (70-80% їхнього раціону складають глибоководні кальмари). Жирують кашалоти, я вам скажу, живуть на широкий плавник, бо кальмарами харчуватися недешеве задоволення 🤣.
Коли кашалот заковтує кальмарів, то частково їхні частини, особливо дзьоби, які складаються з дуже міцного хітину, не перетравлюються і починають подразнювати стінки кишківника. У відповідь організм кашалота «обволікає» їх жироподібною восковою речовиною (амбреїном). (Це мені навіть нагадує утворення перлинки, що є результатом подразнення мушлі.)
І в результаті виходить щось типу захисного кокона, який з часом нашаровується. Це і є початок сірої амбри. І якщо розмір дозволяє вивести це "утворення" з організму кашалота, то це чудово, інакше він гине. Неочікувано, правда ж?
Так от, коли ця, скажімо так, пре-амбра попадає у воду з кашалота, то вона ще не має потрібного цінного аромату, навпаки це щось вонюче, різке і неприємне.
Справжні зміни відбуваються вже в океані, коли шматок довго плаває під сонцем і у солоній воді, ось тоді відбувається окиснення, і з`являється отой знаменитий солоно-деревно-анімалістичний, м`який аромат.
Думаю про сіру амбру досить.
Далі у мене на черзі амбретта. Я дурію з назви, так вона мені подобається. Як амбра тільки ще миліше - амбретта. Вот із зіс ріелі? Амбрета це вже цілком рослинна історія. Зараз буде трохи на ботанському. Це насіння Abelmoschus moschatus, тропічної мальвової рослини. Як на мене в назві є щось схоже на мускус (мосхатус). (До речі перекладач написав взагалі що це ондатра🤣. Ну десь щось спільне в них є, бо у ондатр є секрет... не той що таємниця, а той що мускусний.)
Родом ця представниця флори із Індії, але також росте у Південно-Східній Азії, на Філіппінах, в Південній Америці, Карибах, Єгипті. Вона має маленьке, темне насіння, що має сильний аромат, який нагадує тваринний мускус, і використовується в парфумерії як рослинний його замінник. Отже, по суті це «веганський» мускус. Не буду вдаватися в подробиці виробництва, резюмовано напишу, що є кілька способів обробки амбретти, зокрема виробництво амбреттової олії , екстракція розчинниками абсолю амбретти і екстракція вуглекислим газом. В залежності від цього отримують різні типи аромату як легший так і густіший, як мускусно-кремовий, із фруктовими відтінками (іноді нагадує грушу чи вино), так і тваринну й «шкіряно-мускусну» ноту. І жоден кашалот не постраждав.
Тепер прийшла черга популярного і відомого всій парфумерній спільноті амброксану. Він був винайдений компанією Firmenich в 1950-х роках як синтетичний аналог натуральної амбри, яка була рідкісною та трудомісткою у виробництві речовиною. Молекула амброксану «чистіша», ніж сіра амбра, деревна, тепла, стійка, без «тваринної дикості».
До того ж знищення кашалотів заради амбри заборонено (і це чудово), дозволено використовувати лише ту, яка була знайдена в океані чи на березі. Короче, не напасешся натуральної амбри на нас, парфзахоплених (але понюхати її мені було б дуже цікаво). Наразі хімічна промисловість - наше все.
Тобто наче все зрозуміло, сіра амбра - не використовується, амбретта і амброксан - прийшли їй на заміну і нормально викорінилися у світі парфумерії.
(Вірніше амбретта не є прямим «замінником амбри», але її мускусність і теплий шлейф дозволяли парфумерам «закривати дірку», коли амбра стала рідкістю, а ось амброксан - головний замінник сірої амбри.)
То що ж тоді ще є за амбра, яку зображують жовтою в пірамідах ароматів і виокремлюють від сірої амбри, я трішки заплуталась.
А річ у тім, що в перекладі з латини amber це бурштин, тобто смола. (Отже мої асоціації зі деревною смолою були не просто так)
І у парфумерії амбра (якщо не уточнюється що це сіра амбра) це солодка смолисто-пряна суміш, як правило бензоїно-ванільно-лабданумна, іноді трохи з сірою амброю).
Це так званий «амбровий акорд» або «східний акорд».
Тепер мені цікаво чому в піраміді Баккари зазначена і сіра амбра і амброксан?.. Та й в принципі, якщо всюди пишуть, що кашалоти під охороною, то де ж набрались виробники парфумів в промислових масштабах сірої амбри, щоб виготовляти парфуми, наприклад Paco Rabanne Olympea, Colonia Ambra Acqua di Parma, Zenne Nishane та купа інших??? Не кидайте капцями в тошнотіка, я розумію що це маркетинг. Але як на мене, раз уже в усіх на слуху назви молекул-замінників (амброксан, амброксид, амбретолід ітд), то й писали б так у пірамідах.
Зате поки я вивчала це питання, то мені прояснилось, хоча я впевнена, що багато просвітлених в парфумерії це вже знали.
Але раптом вам було цікаво і пізнавально, я буду вдячна вам за вподобайку. Також можете написати, які парфуми рекомендуєте щоб краще вивчити цю загадкову амбру.
До нових зустрічей! Всім мирного дня, вечора, і ночі, без тривог (а нічка сьогодні ще та була...).
Telegram
Google News