У виборі парфумів, як і у виборі інших товарів, покупці керуються різними критеріями: якість складових, відомість бренду, економічність використання і, звичайно, ціна. Зрозуміло ж, з парфумами справа не лише у ціні, так само як і не лише у бренді. Багато бюджетних парфумів звучать дорого, є стійкими, і, якщо ви не дуже досвідчений парфуман, то часто їх і не відрізните від люксової і нішевої категорій.
Якщо покупець як і я, ще й трохи "азартний" прихильник пошуку найвигідніших акційних пропозицій, то це стає теж одним з критеріїв покупки (особливо, думаю, зі мною погодиться жіноча половина пафуманів, адже ми часто купуємо по акції те, що не дуже й треба з першого погляду, але стає необхідним за такої ціни).

У своїй середній (на мій погляд) за розміром колекції маю більше арабських олійних парфумів, аніж люксу та ніши, а також чимало бюджетної арабської та європейської парфумерії.
Однак особисто для мене, якщо вже і витрачати чималі кошти на парфуми, вони мають відповідати моєму найголовнішому критерію, а саме: вечірній, "багатий" аромат в плані звучання і бази, з "манкою" нотою. Розумію, що тут зі мною багато хто не погодиться, але чомусь рідко білоквіткові або фужерні аромати настільки приваблюють мене, щоб віддати за них чималу суму) Звичайно, навіть люксові "свіжаки" звучать натуральніше і гарніше бюджетних поливашок, але часом вони нестійкі на моїй гарячій шкірі, як один із улюблених Guerlain Aqua Allegoria Mandarine Basilic , тому я задоволена і відливантом, щоб вдихати з руки "для себе".
Те саме з білоквітковими ароматами: будучи у постійному пошуку запаху акації, знайшла дещо схоже в люксі і ніші, на зразок Dolce & Gabbana Light Blue Forever ,
Ella K Parfums Reflet Sur L`Okavango i
Christian Dior Pure Poison , але ну не зачепили вони мене настільки( Винятком став хіба
Elie Saab Le Parfum , і тепер я маю цілий флакон, хоча там не акація, а мед з квітами)))
Читаю часто, коли хтось хоче і визнає, скажемо, лише оригінальну Деліну, а комусь і арабські дюпи якраз. Ці парфуми, на жаль, не змогла оцінити в різних версіях(
З іншого боку, багатокомпонентність і "вечірнє" призначення не завжди спрацьовують особисто для мене: дуже солодкий і занадто пряний Lancome La Vie Est Belle L`Eau de Parfum aбо забагато шипровості у такій класиці, як
Paloma Picasso Paloma Picasso , заважають мені оцінити їх, як велика кількість поціновувачів. Інша справа - сучасна версія
Christian Dior Poison , більш солодка і ванільна, але вміру)
Прикро, що ще парочка моїх улюбленців Nina Ricci Ricci Ricci i
Hugo Boss Hugo Deep Red вийшли ще на початку 2000-х, а зараз важко знайти щось сучасне в цьому напрямі в сенсі не просто фруктово-квіткового аромату, а аромату з "родзинкою", якими я їх сприймаю.
Другий критерій, з яким погодяться більшість парфуманів і просто покупців парфумів, - це звичайно, стійкість і шлейф. Поки що я задоволена в цьому плані лише Пуазоном і Ніною Річчі. Чула і про старі версії парфумів до переформатування, що деякі з них були просто суперстійкі і шлейфові. Хто поділиться рекордсменами за цими характеристиками?)
А які у Вас головні критерії виправданості дорогого в плані фінансів парфуму? Він має пахнути незвичайно чи в традиціях класичної французької школи?)
Дякую за увагу!)