Filippo Sorcinelli Panna-sotto!

КОД товара: 34503

Парфуми 30мл.

8000 ₴

Проанализируй товар с AI

Описание Filippo Sorcinelli Panna-sotto!

Пол: Унисекс

Аромат, семейство, группа: гурманский; восточный

Страна производство: Італія - Italy

Год анонса: 2026

Парфюмер: Filippo Sorcinelli.

Верхние ноты: Ваниль, Белый мед и Взбитые сливки;
Средние ноты: Какао, Сливки, Лесной орех и Пачули;
Базовые ноты: Цитрусы, Сорбет, Вафельный рожок и Черная смородина.

Стойкость

Голоса пользователей


очень слабый
нестойкий
средний
стойкий
очень стойкий

Шлейф аромата

Голоса пользователей


близко к коже
средний
сильный
очень сильный

Гардероб пользователей

Отзыв к аромату Filippo Sorcinelli Panna-sotto! 💬 0

Внешний рекламный блок

Вы просмотрели:

Отзывы из категории Filippo Sorcinelli

Отзыв о

Filippo Sorcinelli Organ #1

ill_denys09.11.2026 11:06

★★★☆☆

Мне пахнет сладким виноградом Изабелла, выбивается из всей органной линейки.

Отзыв о

Filippo Sorchinelli Vulnus

Sunnyt03.11.2026 15:07

★★★★☆

Моя найперша спроба описати аромат у відгуці. Одразу чується активна солодкість ванілі і крему-брюле, яку неначе запиваєш сильногазованою мінеральною водою, що пече у роті - мабуть ця інтенсивність і є залізом початку. Потім залізо починає окиснюватися на руці, ставати їдким, солодкість плавиться і виходить та сама палена карамель. Згодом бурхливість вщухає і чую шкіру, трохи як прокурену, з постійним фоном тієї початкової солодкості. Жасмин ледве впіймати, ховається за постійним, щільним фоном. Залізо зовсім не лякає, воно притягує, цікавить, хоча через кілька годин, після вимитої руки з милом - лишає специфічний аромат - старої іржі! Це пронизуючий холод осені, це зведена щелепа, напружені жовна, це коли йдеш темними провулками, видихаючи той прогірклий всередині тебе лікер, який швиденько ковтнув у задимленому закладі в цокольному приміщенні. Десь читала, що краще всього розкривається саме на холоді, на холодній, тонкій шкірі - так і є!

Отзыв о

Filippo Sorchinelli Vulnus

aenyeluned30.10.2026 01:02

★★★★☆

Vulnus розкривається по-різному з різної відстані. Зап`ястя близько до носа — гаряче залізо й багато шкіри. Відводиш руку, чекаєш на розкриття — і тоді вдалині з`являється солодкість, наче вже позолочений по краях цукор забули зняти з вогню. Він почав пузиритися, темнішати й гірчити. Якщо повернути руку до носа, солодкість зникає, залишаються шкіра й усе те саме моторошне залізо. Так перевіряють болюче місце, натискають пальцем на синець, торкаються язиком ранки в роті, здирають краєчок скоринки. Маятник погойдується, туди-сюди. Сюди-туди. Зовні вже тепло, але всередині, близько до тіла, залишається ушкодження. Ми вміємо виглядати загоєними: шкіра затягується від країв до центру, синець спочатку стає фіолетовим, зеленим, жовтіє. Рука із синцем, що вже підгоюється, ховається за рукавом, ми виходимо з дому по каву, відповідаємо, що все «нормально». Тіло зайняте своїми справами. Воно нічого не знає про красиві фінали, поки стягує краї, нарощує тканини, залишає рубці там, де не вийшло красиво. Рубці сверблять, червоніють, ниють на погоду. Допомагають упевнитися, що все ще належать нам, що тіло існує невідривно від виходів на роботу, на зустріч, у магазин. «Усе нормально. Усе добре». Vulnus сидить дуже тілесно, і що більше я до нього повертаюся, то менше хочеться перетворювати його на щось іще. Мені не вдалося вибудувати звичних кімнат, лісу, берега, церкви й піти туди слідом за запахом. Навіть залізо не вдалося залишити лежати окремо на столі. Для нього весь час потрібна моя шкіра. Зап`ястя, шия, ключиці стають частиною композиції, і від цього трохи моторошно. Солодкість не допомагає, для мене вона тут підгоріла, теж тілесна й тому відразлива. Секунду тому карамель була готова, ще трохи — і вона зіпсована. Vulnus увесь існує в цих проміжках. Між хворим і здоровим. Між «уже минуло» й випадковим рухом, від якого все повертається. Між шкірою, яку можна показати оточенню, і шкірою, якої все ще страшно торкатися самій.