logo kremchik.uaКремчик
Filippo Sorcinelli Lux Visionaria

Filippo Sorcinelli Lux Visionaria

Рейтинг 5 ★★★★★💬1 отзывы
КОД товара: 33195
Filippo Sorcinelli Lux Visionaria pic-379616 Filippo Sorcinelli Lux Visionaria pic-379617
Filippo Sorcinelli Lux Visionaria фото пользователей
Парфуми 100мл. 20930 ₴
Парфуми ТЕСТЕР 100мл. 20330 ₴

🎁 Предложения с частных витрин: 1

🍷Распив/делюсь Parfum 220 ₴ , свободно 98 мл. купить на витрине пахучий джміль

Купить Filippo Sorcinelli Lux Visionaria на распив в Украине

Проанализируй товар с AI ChatGPT AI Grok AI Gemini AI

Описание Filippo Sorcinelli Lux Visionaria

Пол
Унисекс
Аромат, семейство, группа
амбровый; древесный
Страна производство
Італія - Italy

Год анонса:

  • Верхние ноты: мирра, ладан, ваниль, пачули, шафран, амбра
  • Средние ноты: древесные ноты, ландыш, амбретта, жасмин
  • Базовые ноты: дым, артемизия, иланг-иланг
© kremchik.ua
durability
Голоса пользователей
очень слабый
нестойкий
средний
стойкий
очень стойкий
loop
Голоса пользователей
близко к коже
средний
сильный
очень сильный
Гардероб пользователей
Поделиться Telegram Viber twitter email

Отзыв к аромату Filippo Sorcinelli Lux Visionaria 💬 1

Пребывая в храме ты испытываешь разного рода волнения..объяснению которым нет достойных аргументов. тебя восторгает горение свечей и уходящий вверх голос молебна, праведное нахождение людей с умилением к алтарю, общая атмосфера присутствующих. Но единственное что беспокоит поистине...это катапетасма, окутанная загадками, молитвами и поклонениями прихожан! Остаётся лишь уверовать...в сие..божественное солнечное проявление.

★ ★ ★ ★ ★

Внешний рекламный блок
Вы просмотрели:

Отзывы из категории Filippo Sorcinelli

Отзыв о Filippo Sorcinelli Organ #1 foto-smallFilippo Sorcinelli Organ #1
ill_denys09.11.2026 11:06
★★★☆☆
Мне пахнет сладким виноградом Изабелла, выбивается из всей органной линейки.
Отзыв о Filippo Sorchinelli Vulnus foto-smallFilippo Sorchinelli Vulnus
Sunnyt03.11.2026 15:07
★★★★☆
Моя найперша спроба описати аромат у відгуці. Одразу чується активна солодкість ванілі і крему-брюле, яку неначе запиваєш сильногазованою мінеральною водою, що пече у роті - мабуть ця інтенсивність і є залізом початку. Потім залізо починає окиснюватися на руці, ставати їдким, солодкість плавиться і виходить та сама палена карамель. Згодом бурхливість вщухає і чую шкіру, трохи як прокурену, з постійним фоном тієї початкової солодкості. Жасмин ледве впіймати, ховається за постійним, щільним фоном. Залізо зовсім не лякає, воно притягує, цікавить, хоча через кілька годин, після вимитої руки з милом - лишає специфічний аромат - старої іржі! Це пронизуючий холод осені, це зведена щелепа, напружені жовна, це коли йдеш темними провулками, видихаючи той прогірклий всередині тебе лікер, який швиденько ковтнув у задимленому закладі в цокольному приміщенні. Десь читала, що краще всього розкривається саме на холоді, на холодній, тонкій шкірі - так і є!
Отзыв о Filippo Sorchinelli Vulnus foto-smallFilippo Sorchinelli Vulnus
aenyeluned30.10.2026 01:02
★★★★☆
Vulnus розкривається по-різному з різної відстані. Зап`ястя близько до носа — гаряче залізо й багато шкіри. Відводиш руку, чекаєш на розкриття — і тоді вдалині з`являється солодкість, наче вже позолочений по краях цукор забули зняти з вогню. Він почав пузиритися, темнішати й гірчити. Якщо повернути руку до носа, солодкість зникає, залишаються шкіра й усе те саме моторошне залізо. Так перевіряють болюче місце, натискають пальцем на синець, торкаються язиком ранки в роті, здирають краєчок скоринки. Маятник погойдується, туди-сюди. Сюди-туди. Зовні вже тепло, але всередині, близько до тіла, залишається ушкодження. Ми вміємо виглядати загоєними: шкіра затягується від країв до центру, синець спочатку стає фіолетовим, зеленим, жовтіє. Рука із синцем, що вже підгоюється, ховається за рукавом, ми виходимо з дому по каву, відповідаємо, що все «нормально». Тіло зайняте своїми справами. Воно нічого не знає про красиві фінали, поки стягує краї, нарощує тканини, залишає рубці там, де не вийшло красиво. Рубці сверблять, червоніють, ниють на погоду. Допомагають упевнитися, що все ще належать нам, що тіло існує невідривно від виходів на роботу, на зустріч, у магазин. «Усе нормально. Усе добре». Vulnus сидить дуже тілесно, і що більше я до нього повертаюся, то менше хочеться перетворювати його на щось іще. Мені не вдалося вибудувати звичних кімнат, лісу, берега, церкви й піти туди слідом за запахом. Навіть залізо не вдалося залишити лежати окремо на столі. Для нього весь час потрібна моя шкіра. Зап`ястя, шия, ключиці стають частиною композиції, і від цього трохи моторошно. Солодкість не допомагає, для мене вона тут підгоріла, теж тілесна й тому відразлива. Секунду тому карамель була готова, ще трохи — і вона зіпсована. Vulnus увесь існує в цих проміжках. Між хворим і здоровим. Між «уже минуло» й випадковим рухом, від якого все повертається. Між шкірою, яку можна показати оточенню, і шкірою, якої все ще страшно торкатися самій.