Filippo Sorcinelli Unum Oceano Viola

Розсипчаста ірисова пудра, заґрунтовані полотна в художній майстерні. Високі вікна, що пропускають розсіяне світло, у якому стає видно кружляння цього пилку, що пурхає в повітрі, зависає над банками з фарбами, осідає на дерев`яній підлозі, підвіконні, на притулених до стіни полотнах. Усе тут справді viola — фіолетове — і розтерті на порошок пігменти, і сліди фарби на пензлях, і бузкові плями на старій тканині; це розсипчастий ірис, майже невагомий, наче його розтовкли в ступці разом із крейдою.

На одному з полотен біля дальньої стіни написано море — широкими, нерівними імпресіоністичними мазками, у них змішалися ліловий, сірий, блідо-блакитний, холодний фіолетовий. Вода майже не відрізняється від неба, берег губиться за межами картини, поверхня океану здається всіяною дрібними квітами. Полотно пахне на всю майстерню, ледь вловимо — морською сіллю, значно виразніше — ірисами й пудрою, листям фіалки. Пилок, що танцює в повітрі, зрештою дістається до нього, осідає на фіолетових хвилях і немов тоне в них. Здається, ще трохи — море його поглине.

Справді морського в Oceano Viola мало, усе залишається всередині намальованого пейзажу, ледь помітне за ірисами, пудрою та сухими художніми матеріалами. Не відчуваю солоних бризок, мокрого каміння чи водоростей; уся моя увага прикута до майстерні, запахів розтертих пігментів, ірисів і дивної ніжності цієї квіткової композиції. Вона звучить дуже лірично, налаштовує на довге мовчазне споглядання. У ній приємно перебувати. Робота приголомшливої краси.

Майже один в один Masque L`Attesa. Так, дуже приємний паперовий ірис, але маючи Л`Аттесу, можна бути спокійним.