Meo Fusciuni Last Season

Цікаве життя цей аромат проживає на шкірі… спершу це вологий ґрунт, легеньке віяння свіжого повітря в сирий погреб, у який давно ніхто не навідувався. Цей етап може відштовхнути непідготовлені носи, тож раджу зачекати))) бо згодом нотки сирості трансформуються в зелену шкіру з відтінками тліючої деревини, яка в свою чергу пізніше заокруглюється оксамитовим полином. Дивна, але дуже красива метаморфоза. Аромат заспокоюється й осідає так - пухнастою шкіряно-деревинною хмаринкою.

Інтелектуальна ніша для психологічного і духовного перезавантаження - так можна описати бренд Meo Fusciuni. Природні, не гіперболізовані композиції.

Уявіть - аскетичний, усамітнений ретрит в дрімучому, вологому лісі після дощу. Ви грієтесь біля багаття, ваша шкірянка просякла димом, середовище пахне прілим листям, грибами, мохом, молодими бруньками... Цим димно-зелено-шкіряним акордом дуже перекликаться з Orto Parisi Cuoium , але на відміну від нього звучить надто мінорно, не вистачає контрапункту - чогось, що відтіняло б чи співпрацювало з цією похмурістю. Тоді як Гуалтьєрі розбавив його своїм фірмовим сиропно-удово-брудно-тваринним акордом, від чого той звучить більш парфумерно. Це не применшує його краси, але робить його менш універсальним для виходу в люди. Іншими лісовими нюансами нагадує Чар-зілля Мольфарський Ліс . Для мене цей бренд приємне відкриття і декілька ароматів хотілося б покласти собі на полицю, включно з цим.