У мене такий самий спогад про бабусю щодо картоплі в мундирах. Я і зараз, коли її відварюю, потім солю і поливаю запашною олійкою, і так мені смакує, як в дитинстві, ті самі милі спогади тих часів. А ще я помітила, що я ніколи не вдихала аромат квітучого каштану, липи, чубушника та троянди, а зараз йду вулицями та намагаюся нанюхати ці аромати, тому що вони навіюють приємні спогади знову ж таки з дитинства та юності. Останні дні школи - каштани цвітуть, перше вересня - каштани вже падають на голову😂 Так, з часом відношення до ароматів може змінитися. Те, що колись здавалося звичайним або відштовхуючим, з часом може стати найдорожчим та улюбленим.
Кремчик
