Коментарии пользователя Alieksina55

Акуратний, освіжаючий аромат без складної драми. Стартує з нотами трави лимонника, досить жваво. Далі з`являється м`ята з цитрусами. Холодні, не колючі, без зайвої різкості. Ближче до бази з`являється мильність. Чиста, трохи пудрова, із зеленуватим відтінком. Жодних різких переходів, усе побудовано просто. Ветівер тут не сухий, не пиловий, скоріше "очищений".

Гарні, тактично зібрані неролі. У них є згладжений натуралістичний момент. Плавний аромат із квітковим флердоранжевим пилком, сонцем і приємною гіркотою, врівноваженою м`якою солодкістю. Парф мінімалістичний, майже прозорий. Літній за настроєм, чистий, світлий, не втомлює.

Томна, удово-рожева історія з акцентом на шафран. Пачулі також помітні, звучать разом із бергамотом і легкою гостротою перцю. Типовий рожевий шипр з очевидним відсиланням до "східної" стилістики. Подібних поєднань чимало, здивувати тут складно. Однак у Brera є своя динаміка. До бази троянда осідає, стає м`якою, приглушеною, навіть трохи пудровою. Композиція завершується затишно й приємно.

Мої п`ять зірок не за унікальність чи вау-ефект, а за те, що він дає відчуття чогось рідного й милого. Спокійний, зрозумілий, легкий у носінні. Ношу його виключно на одязі, так він звучить м`якше. Це комерційний парф, зібраний з очевидною даниною акіґалавуду. Не про грушу, для мене фруктовість тут швидше на загальному фоні. Є квіткові ноти, ніжність (не повітряна, а структурна). Запах не гучний, але відчутний у просторі. Він штучний, але в межах тренду звучить гармонійно, навіть трохи наївно.

Міг би бути прекрасним, але не дотягує. Багатообіцяючий початок зі свіжості білих цитрусових квітів із зеленими акцентами. Переходить у перебір. Тобто тоне в щільній кремово-ванільній піні. Солодкій, приторний. Ніби поверх легкого аромату вилили вершково-мускусний сироп. Мінеральність тут морська, пляжна. З тіаре і кремом для засмаги, але все, теж губиться під шаром "десерту". Парфи Gritti загалом дивні. З одного боку, йдуть слідом за трендами, з іншого, мають претензії на нішу. Підсумок - важкий люкс. Перевантажений, виснажливий

Ще одна варіація на тему Ganymede. Чергова інтерпретація мінеральності, на жаль, не в моєму смаку. Не скажу, що аромат огидний. Але на собі сприймається абсолютно неприйнятно. Це той випадок, коли мінеральність поєднується з медичними асоціаціями, а потім раптово… нотки сирих курячих білків. Брр. Для поціновувачів холодних, стерильних та експериментальних форм - можливо, зайде. Мені ні.

upd син сказав, що пахне кавуном) але тільки перші хвилини, коли аромат розбризганий у повітрі

Свіжий, з легкою прохолодною ноткою, із сухуватим відтінком. Не гучний, цитрусовий, без різкості, цілком збалансований. Ще розмарин видає легку трав`яну гостринку. Однак майже відразу розпадається на мускусні складові. Додається солонувато-лактонна м`якість. Попри те, що парф лінійний - практично не змінюється з часом - він не виглядає примітивним. Для мене гарний після душу. І так, за характером стриманий, нагадує Molecules.

Це анжело-мюглерівська солодкість, пачулієво-фруктова. Так, ніби з пачулі зробили безе. Пишне, хрустке, тонке, сухе. Повітряно-цукрове. Солодкість зі скрипуче-крихким сухим аспектом. У базі з кислинкою. Пахне передбачувано, очікувано, не сказати, що цікаво. Але все ж носиться легше, ніж класична версія.

Це насичена, на межі цвітіння, троянда. П`янка. З мильною терпкістю і прохолодною кислинкою. До бази засолоджується, згущується. Але всі ноти негармонійно змішуються в одне ціле. Троянда перетворюється на мильнувату їдкість.

"You don`t wear tuberose. It wears you." Chandler Burr, парфумерний критик New York Times ("Ти не носиш туберозу. Це вона носить тебе.")

Тут тубероза у нестандартній подачі. Жива, холодна, стерильна. Без солодощів і флірту. Жодних гурманських фантазій. Замість цього - мінеральна різкість, щіпка паприки, вершковість бобів тонка. Плюс лікарсько-отруйний ефект, ніби волога гірковата зелень, перемолота в "м`ясо". Це сучасний нішевий аромат. І мене притягує його інтелектуальна атмосферність, майже індустріальна. База - деревно-пряна, з металевим акцентом і холодною квітковою свіжістю. Тобто тубероза тут не тепла, а зібрана, стримана. І як же вона елегантно, по-стервозному розчиняється в повітрі, залишаючи тонкий шлейф. Стійкість близько 5-6 годин. Це не аромат "на побачення" чи "на щодень". Це особистий штрих, запах із дисциплінованим, зібраним характером. Він цікавий, дуже красивий. Не завжди мені пасує до настрою, через свою нестандартність. Але ніколи не викликає роздратування.

Обіцяно: жасмин з екстрактом кавових зерен. Факт: ніякої кави. Взагалі. Чутно: натуральний жасмин з деревно-зеленою гіркотою. Зі старту - цитрусовий одеколон (різкий, чоловічий). Відчувається замша - пилувата, потерта. Звучить строго, старомодно. Кавової глибини бракує. Сучасності - теж.

Тубероза під щільним шаром мила. Стартує різко, обіцяна "інтенсивність" не в глибині, а в наступальності. Замість глибини однотипна мильна плівка, в якій тонуть білоцвіткові ноти. На шкірі не розкривається, тримається мильною плямою. Через кілька годин втомлюєшся від цього фону, хочеться змити. Важливо: при нанесенні на одяг залишає плями. Якщо ви шукаєте образ Alien, то тут його задушили милом.

Одразу ні. З перших нот зустрічає різка, синтетична солодкість. Наче суміш хімічної ванілі з ягідним льодяником, не менш хімозним. Усе це нудотно, пласко й виснажує. На шкірі аромат не розкривається, а тисне. Прилипає, не відпускає. За кілька годин залишається неприємний шлейф, що дратує. Асоціація - дешева жуйка й пластикові квіти. Якщо ви не переносите липку солодкість без характеру - тоді це не "Ikonik", а просто "Суцільне розчарування".

"Вона - не просто квітка. Червона троянда - це шепіт пристрасті, застиглий у пелюстках." ("Парфумер: історія одного вбивці", Патрік Зюскінд)

Це рожевий шипр, який звучить дуже цілісно і неймовірно красиво. Той випадок, коли хочеться носити. Троянда тут текуча, криваво-червона, з густою нектарною солодкістю. Насичена, гаряча, але при цьому ні на міліметр не переходить межу приторності. Фоном відчуваються сирувато-пачульні відтінки, що надають глибини. Шипрувата троянда, ніби закуталась у відсирілу оксамитову замшу і вкрилась цукровим пилом. Можливо, не зовсім моя історія, але тут троянда пахне гостро - гвоздиками, з гіркуватими зеленими бутонами. І саме тому запах, такий привабливо складний.

Гарні духи з гарним розкриттям. Тонко дзвенять, звучать чисто і вишукано. Варті уваги.

Неролієвий колонь з весняними, медово-жовтими квітами. Величезна охапка квітучого апельсина, усього у пилку. І м`які мускуси. Запах смарагдово-зелений, злегка гіркуватий, із деревною гранню, плюс легким, солодко-анісовим відтінком. Не можу сказати про унікальність, чи якийсь прорив - просто цілком хороший аромат посеред сьогоднішніх парф-реалій.