Коментарии пользователя Alieksina55

Інжирний аромат, не гурманський, не фруктовий. Швидше про зелене листя, трохи шкірястого соку і холодну деревну базу. Старт цитрусовий, потім з`являється інжир. Не солодкий, а сухувато-зелений, ближче до листа, ніж до плоду. На тлі відчуваються квіти, але вони розмиті, не виражені. Фінал чистий, мильно-деревний, з мускусом і сандалом. Стійкість середня. Жодних сюрпризів чи яскравих акцентів. Усе стримано, рівно, спокійно.

Простий і зрозумілий фруктово-квітковий парфум. Відкривається м`якою солодкістю, щось між манговим пюре та розбавленим ягідним соком. Звучить рівно, без кислотності й без особливої глибини. У середині відчувається троянда. Не свіжа, не вінтажна, а акуратно згладжена, косметична за характером. У базі стандартний білий мускус, не важкий і нецікавий..Аромат не дратує, але й не запам`ятовується. Затишний, з легким натяком на доглядовий ефект. Універсальний, безпечний "на кожен день". Не заважає, не інтригує.

Мускусний аромат з абстрактними квітковими нотами, ніби затягнутими в непрозору мускусну вуаль. Є весняний настрій, легка жіночність, м`якість. Усе акуратно, делікатно, вивірено. Але водночас, надто розмите й надто синтетично мускусне. Образ є, характеру - нема. Для мене ні.

Колись здавався мені прекрасним, але з часом почав набридати. Аромат про шорстку деревину, змішану зі сливочно-карамельною солодкістю і легким натяком на османтус. У процесі розкриття стає кремово-пудровим, з базою, яка нагадує стилістику by Kilian, м`яко-гурманську, не приторну. Без різких переходів, звучить плавно. На мій смак, парф побудований красиво, але повертатися до нього навряд чи захочеться. Занадто впізнаваний, не тримає інтересу надовго.

Квітково-мускусний аромат у дусі популярного люксу. Сподобається тим, хто любить Fleur Narcotique, Valaya та все інше в цьому напрямку. Тут упізнаваний піоново-лічієвий мотив з не натуралістично фруктовою солодкістю. Усе це лягає на шорстку мускусну базу, яка позбавляє аромат легкості. Стійкість хороша. Сучасна комерційна формула, зібрана акуратно, за трендом.

Акуратний, освіжаючий аромат без складної драми. Стартує з нотами трави лимонника, досить жваво. Далі з`являється м`ята з цитрусами. Холодні, не колючі, без зайвої різкості. Ближче до бази з`являється мильність. Чиста, трохи пудрова, із зеленуватим відтінком. Жодних різких переходів, усе побудовано просто. Ветівер тут не сухий, не пиловий, скоріше "очищений".

Гарні, тактично зібрані неролі. У них є згладжений натуралістичний момент. Плавний аромат із квітковим флердоранжевим пилком, сонцем і приємною гіркотою, врівноваженою м`якою солодкістю. Парф мінімалістичний, майже прозорий. Літній за настроєм, чистий, світлий, не втомлює.

Томна, удово-рожева історія з акцентом на шафран. Пачулі також помітні, звучать разом із бергамотом і легкою гостротою перцю. Типовий рожевий шипр з очевидним відсиланням до "східної" стилістики. Подібних поєднань чимало, здивувати тут складно. Однак у Brera є своя динаміка. До бази троянда осідає, стає м`якою, приглушеною, навіть трохи пудровою. Композиція завершується затишно й приємно.

Мої п`ять зірок не за унікальність чи вау-ефект, а за те, що він дає відчуття чогось рідного й милого. Спокійний, зрозумілий, легкий у носінні. Ношу його виключно на одязі, так він звучить м`якше. Це комерційний парф, зібраний з очевидною даниною акіґалавуду. Не про грушу, для мене фруктовість тут швидше на загальному фоні. Є квіткові ноти, ніжність (не повітряна, а структурна). Запах не гучний, але відчутний у просторі. Він штучний, але в межах тренду звучить гармонійно, навіть трохи наївно.

Міг би бути прекрасним, але не дотягує. Багатообіцяючий початок зі свіжості білих цитрусових квітів із зеленими акцентами. Переходить у перебір. Тобто тоне в щільній кремово-ванільній піні. Солодкій, приторний. Ніби поверх легкого аромату вилили вершково-мускусний сироп. Мінеральність тут морська, пляжна. З тіаре і кремом для засмаги, але все, теж губиться під шаром "десерту". Парфи Gritti загалом дивні. З одного боку, йдуть слідом за трендами, з іншого, мають претензії на нішу. Підсумок - важкий люкс. Перевантажений, виснажливий

Ще одна варіація на тему Ganymede. Чергова інтерпретація мінеральності, на жаль, не в моєму смаку. Не скажу, що аромат огидний. Але на собі сприймається абсолютно неприйнятно. Це той випадок, коли мінеральність поєднується з медичними асоціаціями, а потім раптово… нотки сирих курячих білків. Брр. Для поціновувачів холодних, стерильних та експериментальних форм - можливо, зайде. Мені ні.

upd син сказав, що пахне кавуном) але тільки перші хвилини, коли аромат розбризганий у повітрі

Свіжий, з легкою прохолодною ноткою, із сухуватим відтінком. Не гучний, цитрусовий, без різкості, цілком збалансований. Ще розмарин видає легку трав`яну гостринку. Однак майже відразу розпадається на мускусні складові. Додається солонувато-лактонна м`якість. Попри те, що парф лінійний - практично не змінюється з часом - він не виглядає примітивним. Для мене гарний після душу. І так, за характером стриманий, нагадує Molecules.

Це анжело-мюглерівська солодкість, пачулієво-фруктова. Так, ніби з пачулі зробили безе. Пишне, хрустке, тонке, сухе. Повітряно-цукрове. Солодкість зі скрипуче-крихким сухим аспектом. У базі з кислинкою. Пахне передбачувано, очікувано, не сказати, що цікаво. Але все ж носиться легше, ніж класична версія.

Це насичена, на межі цвітіння, троянда. П`янка. З мильною терпкістю і прохолодною кислинкою. До бази засолоджується, згущується. Але всі ноти негармонійно змішуються в одне ціле. Троянда перетворюється на мильнувату їдкість.

"You don`t wear tuberose. It wears you." ("Ти не носиш туберозу. Це вона носить тебе.") Chandler Burr, парфумерний критик New York Times.

Тут тубероза у нестандартній подачі. Жива, холодна, стерильна. Без солодощів і флірту. Жодних гурманських фантазій. Замість цього - мінеральна різкість, щіпка паприки, вершковість бобів тонка. Плюс лікарсько-отруйний ефект, ніби волога гірковата зелень, перемолота в "м`ясо". Це сучасний нішевий аромат. І мене притягує його інтелектуальна атмосферність, майже індустріальна. База - деревно-пряна, з металевим акцентом і холодною квітковою свіжістю. Тобто тубероза тут не тепла, а зібрана, стримана. І як же вона елегантно, по-стервозному розчиняється в повітрі, залишаючи тонкий шлейф. Стійкість близько 5-6 годин. Це не аромат "на побачення" чи "на щодень". Це особистий штрих, запах із дисциплінованим, зібраним характером. Він цікавий, дуже красивий. Не завжди мені пасує до настрою, через свою нестандартність. Але ніколи не викликає роздратування.