На старті "б`є" різкою, щільною цитрусовою пудрою-пилюкою. Таке собі кхе-кхе. Неначе тобі в обличчя кинули жменю цієї пудри. І я такий: WTF? І це блу парфум? Але потім, десь за пів години, стається магія. І виявляється, що вся краса цього аромату в серці! (як поетично) Коли ця "пилюка" злітає, на тобі розкривається прекрасний квітковий водограй. Тут і ірисово-фіалкова пудровість, і трояндова помадність, і легкі жасміново-бананові ноти, які нам дарує іланг-іланг і ще щось льодяниково-солодке... База тут пізня, вона як поступовий, гармонійний перехід. Солодко-деревні ноти, легка шкіра і ті ж квіткові акорди, тільки полегшені. Гуаяк, як на диво, легкий, навіть ніжний; саме тут він класно "гамонізує" з фіалкою, трояндою, ваніллю. І місцями навіть не розумієш, це саме квіткові ноти, чи гра Гуаяка. Прикольно.))
Коротше парфум цікавий, багатогранний, "франтовий"... але, як на мене, це не "блу" аромат. І якщо на літо, то на вечір, бо для спеки він занадто квітково-пудровий і солодкий. Стійкість понад 8 год, шлейф присутній.
UPD: За добу на одязі залишається легкий-легкий деревно-вершково-ванільний запах... залишається до прання)
P.S. Поясніть мені до чого тут Уд? Для Уда мені не вистачає димності, бальзамічності, якоїсь більш виразної анімалістичності... Чи це така фантазійно-метафорична назва, типу так має пахнути Уд в синьо-літньому виконанні?