Коментарии пользователя rodomir_life

Класний, сучасний парфум. Дуже якісно, навіть вишукано попрацювали з амброксаном. Стартує мінерально-зеленими акордами, відчув запах графіту, а коли глибоко вдихаєш, то вловлюєш ноти озону. В серці віє прохолодою і свіжістю завдяки ненав язливим, майстерно поєднаним імбиром і шавлією. Ну і в кінці, чудова деревно-землиста база з тими ж нотами свіжості і мінеральними залишками. Урбаністичний, стильний аромат. Компліментарний. Універсал на любі сезони, любі нагоди, любий стиль, любий час доби. Стійкість не сильно вражає, але і не критично мало - 6-7годин. Шлейф до метра.

Один з послідовників славнозвісного Creed Aventus. Та на відміну від (як на мене) кострубатих, синтетичних клонів Armaf Club de Nuit Intense і Afnan Supremacy Silver в яких інгредієнти майже ідентичні до Авентусу, але які валять хімозними імітаціями ананасу, цитрусів і тд, а також не найкращим використанням березового дьогтю з метою створити ауру димності і шкіри; Montblanc Explorer пішов своїм шляхом. Експлорер важко назвати клоном Авентусу, так є схожість, але це не невміле копіювання не завжди якісними складовими. В розкритті бергамот, непоганий перець і шавлія. Майже відразу чуєш амброксан, і він тут грає з усіма елементами від початку і до кінця. Ветивер, шкіра - напівпримарні. В базі сиро-деровно-камфорне пачулі "побризкане" тим же амброксаном. Так синтетика і тут відчувається, але не така люта, навіть в якійсь мірі доречна... типу сучасно.

Я гадаю, що Explorer гарний послідовник Авентусу. І більш універсальний ніж вище вказані дьогтеві клони. В тему на всі сезони, окрім хіба що лютого холоду. Стійкість 6-7 годин. Шлейф офісний, рука. За існуючу ціну - чудовий вибір.

Ось як на власному досвіді змінюється сприйняття парфуму на довгій дистанції.

На цю зиму (холодну пору) стоять у мене три базові парфуми. Цей YSL M7, Dior Sauvage Elixir і V&R Spicebomb Extreme. І знаєте що я помітив? Рука підсвідомо обходить M7! Коли температура від +5С до -10С - автоматом беру Elixir (хоча на цей одяг до прання вже інші парфуми не вдягнеш)); коли погода ще морозніша, автоматично хочеться вдягти Spicebomb (навіть вдень!) так сказати для зігріву.) М7 мені подобається, але інколи буквально примушую себе ним "подухатись". І я зрозумів, що мене почав підбішувати його хвойно-камфорний, "аптечний" старт. Перші 10-15 хвилин стали для мене мікропекельні. Далі все добре, приємно, майже ідеально, але відкриття тупо почало дратувати. Блін! Це як взуття. Воно наче і за розміром ідеальне, і зручне, і якісне, і стильне. Але тебе просто вибішує процес взування: декілька хвилин вовтузишся з лопаткою, а потім ще й треба зав язувати шнурки. І знаючи це ти просто кожен раз примушуєш себе взувати саме цю пару... Гарний парфум, та я розумію що це не моє, вдягати його не хочу, і точно більше його не придбаю. Вибач М7, "давай астанімся просто друзьямі..."

Схожий на Bleu de Chanel. Саме схожий, а не ідентичний. Спільні лінії ароматів, філософія. Свіжий, спайсі-цитрусовий старт. Далі свіже волого-деревне, трішки камфорне продовження. І приємна мускусно-деревна база. От спробуйте паралельний з Блю-де-Шанелькою затест на різних руках. Вони зовсім не конфліктують, і не створюють дисонанс. Долітаючі до носа акорди з різних рук видаються різними гранями розкриття одного парфуму. З відмінностей Діор мені видався більш синтетичним, трішки гіркішим і з пудровими нюансами. Шанель - трішки свіжішим на старті, і з певними димно-бальзамічними мікроакордами в базі. Так, що обирати з цих двох парфумів виключно діло смаку в виборі бренду.

Dior Homme 2020 гарний, якісний, універсальний чоловічий аромат на всі випадки життя. Стійкість добра, шлейф до метра.

Дуже багато шавлії. Прям концентрат. Десь прочитав, що це - скларен. Хай буде так. Грає то зелено-скіпідарними, то зелено-розсольними акордами. Інколи навіть нагадував запах юшки в якій варились раки з кропом. Завершується розсольно-хвойною базою. Не моє, носити таке не можу і не буду.

Після нанесення перша асоціація Egoiste Platinum, не те що вони ідентичні, але схожі, і мозок видає такий флеш. Пам ятаю, на початку 2000-х як надухаєшся цим Егоїстом, то відчуваєш себе таким діловим і успішним, шо просто ніпадхаді. З Montblanc Legend такого відчуття не сталось, чи то вік, чи мірило успішності змінилось.) Цей видався мені солодшим за Платінум, який був стильним чоловічим ароматиком, а тут майже канонічний фужер (бергамот, лаванда, кумарин, герань, мох) засолоджений нотами ананасу, яблука, Бобів Тонка. Платінум точно був стійкішим, і шлейф точно був помітний. Легенд по стійкості десь 5-6 годин, з по-офісному лояльним, коротким, але приємним шлейфом. Коротше, як на день приємно пахнути чоловічим одеколоном - норм. І ціна радує.

Запах свіжовипраної білизни (одягу) Це просто зранку встав, надягнув на себе свіженьку футболку і джинсюгани і пішов по справах. (Жодних парфумів)

Помадний парфум. Ця "помадність" супроводжує з відкриття до бази. Ця помадна чуттєвість підійде далеко не всім, і далеко не завжди. При паралельному затесті з Givenchy Gentleman EDP Reserve Privee, відчувалась схожість саме в "помадності", але Givenchy за рахунок відчутних деревних акордів і легких алкогольних, має більшу різкість (особливо на старті), загалом більш чоловічий характер; і саме "дисциплінуюча" деревина в базі надала йому певну універсальність. Щодо Dior, то про універсальнісь не може вестись і мови, ця помадно-шоколадна чуттєвість перетворила його в 100% вечірній парфум, парфум для побачень чи розважальних світських заходів (типу вручення Оскару)). Так, запах гарний, елітний але...

Стійкість близько 5 год, якраз на вечір вистачить. Шлейф до півметра, проте відчутний.

P.S. Як вже згадував, парфум підійде далеко не всім. Аромат такий собі "франтовий", епатажний, ніжний. На чоловіках з брутальною зовнішністю і статурою він буде сприйматись як якась "інорідність", навіть кумедність, неначе прийшов на вечірку з жіночим клатчем; а для чоловіків з субтильною статурою, він буде підкреслювати певну жіночність (Але якщо декому це ок, то й ок).

Дуже приємно вразив парфум. В розкритті запах гарного алкоголю (без спиртозності) з деякою "помадністю". Думав, що в мене якийсь ольфакторний глюк, спитав дружини, вона погодилась зі мною, теж почула "помаду". Напевно ось чому декому він здається унісексовим. Серце розкривається швидко: ірис, деревний каштан, алкогольні ноти. Дуже приємно. В базі залишки ірисової пудри, амбра і дерево... навіть не просто дерево, а така собі підсихаюча бочка в якій колись настоювався алкоголь. В глибокій базі (через +- 3 години) солодкувата амбра і дерево. Мені він не видався занадто солодким чи гурманським (як ті ж Armani Stronger With You чи JPG Scandal), тому класифікую його як "універсал" при притомному дозуванні. Навіть в день в прохолодну погоду він ок. Бачу його як елегантний "костюмник", а легкі помадність на старті і алкогольність далі надають йому "франтові" риси. Шлейф є, але на мені доволі близький. Щодо стійкості, то не сказав би що віт супер стійкий, знову ж на собі його відчуваю близько 5-6 годин. Аромат мені сподобався.

Юху! Задоволення. Дуже мені він нагадав ще одного "дружаню" за яким я скучив. V&R Spicebomb. Цей вишневий тютюн... Не скажу що вони ідентичні, але вектор аромату, основні акорди які створюють квінтесенцію парфуму дуже схожі... Із відмінностей. Мансера більше плотніший, густіший. В Спайсбомб пряність супроводжує зі старту майже до бази, в Мансері пряність в розкритті і розчиняється, закінчується в серці. В Спайсбомб розкривається в ялена вишня, в Мансері вишня з вишневою кісточкою. В Спайсбомб база менш солодка навіть по-своєму "свіжить" (деталі в моєму коменті до нього), і запах тютюну з вишнею НА ШКІРІ, що надає певної брутальності, маскулінності; в Мансері база густа, той же вишневий тютюн, але в солодких амброво-ванільних акордах, і не на шкірі, а НА ДЕРЕВІ. Напевно в Спайсбомбі більше класу, стилю, а в Мансері більше виклику, епатажу. Обидва парфуми достойні і варті уваги. Стійкість в даного парфуму люта), шлейф відчутний. З дозуванням обережно. Зима, прохолодна осінь - його сезони.

Пудра. Дуже приємна, якісна, стильна чоловіча "пудра". Універсал. Піде як і в офіс, так і на вечірні плани. Шлейф відчутний, але не напряжний, м який, не втомлює оточуючих, а скоріше привертає увагу. Хм... В базі відчуваю хвойну деревину... чи може Iso E Super, хоча в заявленій піраміді цього немає. Дивно. Стійкість добра. Понад 6 годин точно.

Хвойно-камфорний, "аптечний" старт. Це вже псує мої "відносини" зі ще одним класним парфумом, YSL M7. Ну не подобається воно мені. Від тебе несе як від середньовічного фармацевта-алхіміка.(добре що лише перші 10-15 хв.) Далі ірисово-бальзамічне "серце", тут вже краще. Такі собі пудра і амброво-ладанні благовонія, які переходять в базу і осідають там на деревно-шківяну основу. Так, база - найприємніше в цьому парфумі. Правильне, логічне, приємне завершення "еволюції" даного аромату на тобі. І начебто норм, навіть дуже норм. Але ж відкриття блін... Коротше, якісний за виконанням і розкриттям парфум, але деякі його компоненти (ноти) - не моє. Навіть "анти-моє". Тому ставлю "нейтрально". Стійкість гарна, ті всі смоли так легко не злітають, і міцно тримають на тобі всю композицію) Шлейф присутній і помітний. Парфум не про офіс, і не про веселу вечірку. Він більше про якусь загадковість, містичнічть, готичність... Ідеальний для якихось "стрьомних" ритуалів чи таємничого побачення... підійде і на концерт Рамштайну тощо. (іронія звичайно, але загальний настрій ви зрозуміли ))

Дуже схожий на Sauvage EDT, можна назвати навіть клоном. Можливо невеличка різниця в тому, що Armaf більше різкіший на старті, але в серці навпаки, цей наче менш спайсі ніж Саваж, і це мені в ньому сподобалось, вийшов він менше "шершавий" ніж Діор. Хоча із парфумів цього напрямку все одно мої фаворити це - Sauvage EDP і Luna Rossa Carbon від Prada, якісь вони більш довершені. (М-да, відгук агонь: "більш-менш, більше-менше")) Коротше, парфум сподобався. Стійкість у цього Urban Elixir-а добряча, понад 12 год, і це на тілі (на одязі довше). Шлейф помітний.

Пройдусь про головним, домінуючим акордам. Стартує з солодкої жуйки типу "тропічний фрукт". Солодко і смачно. В серці розкриваються імбирні ноти і якісь ароматні спеції (саме не гострі, а ароматні) База - домінує ваніль з імбирними залишками і примарними деревними акордами. В глибокій базі залишається ванільна "пудра". Синтетичненько, смачненько-солоденько, але не приторно. Негативу не викликає, але й нічого надзвичайного. Норм на "свіжу" погоду. Стійкість близько 7 год. (останні дві години це " ванільна пудра" на шкірі чи одязі). Шлейф до пів метра.

На старті відчуваю лаванду в гострих спеціях типу кмину і чорного перцю. Також присутні ноти дубової бочки з під віскаря (саме не віскаря зі спиртозністю, а дубової бочки з запахом віскі). Норм) Далі розкривається кориця. Ну і базу зі шлейфом формує чоловіча (але таки чуттєва) комбінація ванілі і тютюну. Прикольний, теплий, але не приторний, зимовий парфум. Так, спецій в загалом менше ніж у "батька", і зникли вишневі ноти. (мені дуже подобався цей вишнево-тютюновий "Captain Black cherry") Але нові алкогольні вкраплення додали Екстрему певного шарму і богемності, а ваніль з тютюном певної "томфордності" )) Так що вибір між Оригіналом чи Екстремом - це виключно діло смаку.