Коментарии пользователя rodomir_life

Дуже гарний парфум. Практично ідентичний до чудової лімітки Forever. На старті все той же смачний грейпфрут, що переходить в холодний бергамотовий чай з грейпфрутовою цедрою. В серці все та ж повітряність і зелень (зелені мені здалося більше ніж в Forever), така собі ілюзія скошеної трави на фоні все ще яскравих цитрусів. І знову ж ідеальна база: ненав язливий мускус, ті ж легкі сіно і землистість, залишки цитрусів і... більш відчутні (ніж в Forever) деревні акорди з примарними солодко-квітковими тонами, що трішки навіть дисциплінує композицію. Так, ці два парфуми дуже схожі, але є мікро-нюанси... Якщо Forever - це 100% запах літнього чілу, то Italian Love - з тою ж чистотою і легкістю, але певною "стабільністю" в базі підійде і в офіс під кежуал стиль. Стійкість понад 6 годин. Шлейф присутній, але демократичний. Обидва дуже чудові літні аромати, вибір чисто діло смаку.

Якщо з класичного одеколону 80-х прибрати спиртозність і додати певну кремовість, вийде запах піни для гоління з масмаркету. Оце воно. Це типу ти встав, вмився, побрився і пішов на роботу. (Дружина зовсім не зрозуміла де тут жіноча сторона цього унісексу) Стійкість норм, 6-7 годин. Шлейфить.

Дуже крутий парфум. Запах легкої свіжості, білої чистоти, педантичної доглянутості. Ніякого грейпфруту (з його характерною гірчинкою) і ніяких водоростей (з їх зелено-йодистим, злегка гнилуватим запахом) я не чую. Я відчуваю легкий солодко-амбровий старт з "чіткою ілюзією" холодного, освіжаючого бергамотового чаю. Доволі швидко, але ненав язливо додається сіль. Ніякої йодистості. Біла, кристалічна, трішки мінералізована сіль. І такий же плавний, непомітний перехід в базу: легка, підсохша шавлія, якій свіжості додають напівпримарні акорди вологого дерева з ванільними нотками. Все ніжно і вишукано. Ніяких різких переходів, ніяких "розслоювань" піраміди, ніяких різких/гучних нот. Круто. Можна сказати маленький шедевр.

Парфум 100% унісекс. Тому, що запах кристалічної чистоти і є унісексовий.

Цитруси - (одна з найкращих) АКВАТИКА, що грає з легкою квітковістю і такою ж легкою пряністю - мускусно-фужерна база. Класик. Вже майже тридцять років молодий, стильний, актуальний. Трохи підбішує, що в кожному підземному переході розливають з банок його хімозні клони, і влітку кожен третій благоухає такою "аквадіджою". Але така ціна легендарності. )

Приємний синтетичний цитрусово-акватичний свіжачок на мускусній базі. Доволі інтенсивний і стійкий. Позитивний, викликає асоціацію з "чистотою" і доглянутістю, а це всім подобається, але "ВАУ" ефекту не очікуйте, бо нічого надзвичайного в ньому немає. Просто приємно, лінійно, чисто.

Стартує з цитрусового, трішки трав янистого кисло-солодкого запаху. В серці додається шипшиновий сироп і легка квітковість. Ближче до бази - легкі солодко-деревні ноти і примарна замша на шкірі. В розкритті унісекс ближче до жіночої сторони, чим далі до бази, тим більше хилиться в чоловічий бік. Інтенсивність легка, шлейфа майже немає, тому підійде і в офіс (під літній кежуал), і в спортзал, і на прогулянку в "плотному" мегаполісі. Стійкість на шкірі 4 години, на одязі ще годинку протримався.

Практично ідеальне використання амброксану. Це парфум де амброксан не агресивно випирає, домінує в композиції (як в тому ж Саважі), а тонко, якісно, органічно інтегрований в аромат. Luna Rossa Carbon - це прохолодний, лавандово-мінеральний парфум з нотами металу і грунту. Така собі урбаністична "кібер-парфумерія". Якщо він вам підійде, ви з ним подружитесь, і вам буде в ньому комфортно, то це може стати вашим ароматом підписом на все життя. Якісний парфум, з лояльним для мегаполісів, коротким шлейфом. Стійкість добра, ваша візитівка на весь день.

Для мене це еталон чоловічої ірисово-фіалкової "пудри". Ідеал для офісу... для бізнесу. Пахнеш стримано, але дорого. Навіть в джинсах пахнеш по-діловому.

А зараз відгук про Hermès H24 Eau de Parfum

Отже. Відрізняється він від EDT, при тому, як на мене в кращу сторону. Туалетка - холодний, колючий, ароматик з різкою нотою розпеченої праски. Цей же ближче до фужеру. Металу менше. Аромат звучить солідніше і універсальніше. Зі старту відчуваєш мох, нарцис, сухоцвіти. Не просто сухоцвіти, а запах... висихаючої розквітлої шавлії, яку бабуся в липні розкладала на шифері сохнути на сонці (оце флеш з дитинства створив аналогію! )). Металеві ноти є, але як казав не такі агресивні, а більше дисциплінуючі, надаючи парфуму риси такої собі урбаністичності. Аромат лінійний. З часом на перший план більше виходить нарцис і додаються напівпримарні деревні ноти. Сподобався мені цей парфум (на відміну від туалетки). Стійкіший. Не так "коле" і не так "душить". Стильний. Універсальний. Майже всесезонний. На вечір, напевно, не підійде, бо все таки він має доволі "прохолодний", діловий характер. Шлейф короткий, але відчутний.

Класний, сучасний парфум. Дуже якісно, навіть вишукано попрацювали з амброксаном. Стартує мінерально-зеленими акордами, відчув запах графіту, а коли глибоко вдихаєш, то вловлюєш ноти озону. В серці віє прохолодою і свіжістю завдяки ненав язливим, майстерно поєднаним імбиром і шавлією. Ну і в кінці, чудова деревно-землиста база з тими ж нотами свіжості і мінеральними залишками. Урбаністичний, стильний аромат. Компліментарний. Універсал на любі сезони, любі нагоди, любий стиль, любий час доби. Стійкість не сильно вражає, але і не критично мало - 6-7годин. Шлейф до метра.

Один з послідовників славнозвісного Creed Aventus. Та на відміну від (як на мене) кострубатих, синтетичних клонів Armaf Club de Nuit Intense і Afnan Supremacy Silver в яких інгредієнти майже ідентичні до Авентусу, але які валять хімозними імітаціями ананасу, цитрусів і тд, а також не найкращим використанням березового дьогтю з метою створити ауру димності і шкіри; Montblanc Explorer пішов своїм шляхом. Експлорер важко назвати клоном Авентусу, так є схожість, але це не невміле копіювання не завжди якісними складовими. В розкритті бергамот, непоганий перець і шавлія. Майже відразу чуєш амброксан, і він тут грає з усіма елементами від початку і до кінця. Ветивер, шкіра - напівпримарні. В базі сиро-деровно-камфорне пачулі "побризкане" тим же амброксаном. Так синтетика і тут відчувається, але не така люта, навіть в якійсь мірі доречна... типу сучасно.

Я гадаю, що Explorer гарний послідовник Авентусу. І більш універсальний ніж вище вказані дьогтеві клони. В тему на всі сезони, окрім хіба що лютого холоду. Стійкість 6-7 годин. Шлейф офісний, рука. За існуючу ціну - чудовий вибір.

Ось як на власному досвіді змінюється сприйняття парфуму на довгій дистанції.

На цю зиму (холодну пору) стоять у мене три базові парфуми. Цей YSL M7, Dior Sauvage Elixir і V&R Spicebomb Extreme. І знаєте що я помітив? Рука підсвідомо обходить M7! Коли температура від +5С до -10С - автоматом беру Elixir (хоча на цей одяг до прання вже інші парфуми не вдягнеш)); коли погода ще морозніша, автоматично хочеться вдягти Spicebomb (навіть вдень!) так сказати для зігріву.) М7 мені подобається, але інколи буквально примушую себе ним "подухатись". І я зрозумів, що мене почав підбішувати його хвойно-камфорний, "аптечний" старт. Перші 10-15 хвилин стали для мене мікропекельні. Далі все добре, приємно, майже ідеально, але відкриття тупо почало дратувати. Блін! Це як взуття. Воно наче і за розміром ідеальне, і зручне, і якісне, і стильне. Але тебе просто вибішує процес взування: декілька хвилин вовтузишся з лопаткою, а потім ще й треба зав язувати шнурки. І знаючи це ти просто кожен раз примушуєш себе взувати саме цю пару... Гарний парфум, та я розумію що це не моє, вдягати його не хочу, і точно більше його не придбаю. Вибач М7, "давай астанімся просто друзьямі..."

Схожий на Bleu de Chanel. Саме схожий, а не ідентичний. Спільні лінії ароматів, філософія. Свіжий, спайсі-цитрусовий старт. Далі свіже волого-деревне, трішки камфорне продовження. І приємна мускусно-деревна база. От спробуйте паралельний з Блю-де-Шанелькою затест на різних руках. Вони зовсім не конфліктують, і не створюють дисонанс. Долітаючі до носа акорди з різних рук видаються різними гранями розкриття одного парфуму. З відмінностей Діор мені видався більш синтетичним, трішки гіркішим і з пудровими нюансами. Шанель - трішки свіжішим на старті, і з певними димно-бальзамічними мікроакордами в базі. Так, що обирати з цих двох парфумів виключно діло смаку в виборі бренду.

Dior Homme 2020 гарний, якісний, універсальний чоловічий аромат на всі випадки життя. Стійкість добра, шлейф до метра.

Дуже багато шавлії. Прям концентрат. Десь прочитав, що це - скларен. Хай буде так. Грає то зелено-скіпідарними, то зелено-розсольними акордами. Інколи навіть нагадував запах юшки в якій варились раки з кропом. Завершується розсольно-хвойною базою. Не моє, носити таке не можу і не буду.

Після нанесення перша асоціація Egoiste Platinum, не те що вони ідентичні, але схожі, і мозок видає такий флеш. Пам ятаю, на початку 2000-х як надухаєшся цим Егоїстом, то відчуваєш себе таким діловим і успішним, шо просто ніпадхаді. З Montblanc Legend такого відчуття не сталось, чи то вік, чи мірило успішності змінилось.) Цей видався мені солодшим за Платінум, який був стильним чоловічим ароматиком, а тут майже канонічний фужер (бергамот, лаванда, кумарин, герань, мох) засолоджений нотами ананасу, яблука, Бобів Тонка. Платінум точно був стійкішим, і шлейф точно був помітний. Легенд по стійкості десь 5-6 годин, з по-офісному лояльним, коротким, але приємним шлейфом. Коротше, як на день приємно пахнути чоловічим одеколоном - норм. І ціна радує.