Коментарии пользователя ill_denys

Хто полюбляє не цитрусові свіжаки - тому сюди. мікс трав та запаху м`якоті соняшника. на Авентус не схожий ані трохи. Схожий як пахне у старті Montblanc Explorer але лише у старті, потім Explorer зкатується у якусь хімозу, а ice Land звучить натурально увесь час. по стійкості цілком можно назвати парфумованою водою

цей жасмин зриває дах. я купляв парфум наосліп, просто по відгуках, і я розраховував на скотний двір, але я отримав таку дозу жасмину, що не був до такого готовий та позбувся його, але він залишив у мене такий слід, що навіть через багато місяців я не міг про нього забути й купив собі знову флакон. уд, жасмин та мед у такому сімбіозі, результат якого я більше ніде не чув.

З усіх Морийясовських дарклордових шкір - ця сама витончена. вона з одного боку і схожа на інші його твори цією нотою грубої шкіри, але жасмин тут настілки чудовий та витонченний, що робить цей парфум повністтю самобутним. Це зовсім окрема аристократична історія Морийяса

Я дуже люблю і пачулі і шкіру у парфумерії, тому я дуже чекав на пробних цих духів, але я був повністю розчарований, бо не почув ані першого, ані другого. Приклад того, що певні установки у мозоку, які ми собі самі придумуєм , можуть заважати насолодитися чимось, що буде поза межами цих налаштувань. Вже через декілька років я випадково його спробував знову і я був здивований і зачарований його красотою. Важко було повірити, що колись я не зміг його оцінити - оцінити його чарівність та у хорошому сенсі мінорність. Цей парфум можна було віднести до якоїсь уявної категорії сакральних. Якась дуже смілива та внутрішньо глибока та не проста людина (а точніше Хорхе Лі) закинув у чан ладан, полив медом та посипав ромашкою з полином, переплавив та отримав рідину для волосся якогось героя ще не написаної казки.

Якби треба було б привести у приклад уособлення терміну «зілля» у парфумерії, то, безперечно, Романца була б серед перших кандидатів. Дуже чарівне поєднання білих та жовтих квітів, свіжих зелених стебелів та ледь відчутного відголоску не солодкого меду, і усе це поєднано у ідеальних пропорціях. Cristiano Canali дійсно майстер усього незвичного. Парфум наче не з цього світу. Як деякі хімічні елементи можна здобути лише за межами нашої планети, так і цей аромат був змішаний десь не тут.

У ньому є щось дуже відверте, тілесне. Мед десь посередені між гурманікою та тваринністю. Але ця тваринність якась людська (хоча і звучить це дуже амбівалентно) така, що видає у людині щось, що єднає її с фауною, але додаючи при цьому пристрасть суто людську, але дуже сильну. Так, солодко, але солодко по розумному та по чуттєвому, без примітивної гурманності - більш до інтелектуального (та знову амбівалентність між інтелектом та почуттями) не для простих особистостей

Можна порівняти зі звичайною Тосканкою лише направленням, але це далеко не клон. Kill the lights більш багатогранний та витончений. Так, справді, як і багато хто зазначає, у ньому відчувається якась травнісь (абстрактна) і вона дуже гарно доповнює основну тему шкіряного парфуму. Він дійсно вишуканий і якщо можна сказати наче середовище і подія має відповідати йому

CBRCleopatra

такі наразі тренди) та нове дихання не новому парфуму

Aтaaaa

пожалуйста и спасибо )

Kareglazka

хотя фильм особого успеха не имел, но мне он очень понравился. Пересмотрел раза 3 или 4. Там тоже всё нелегко, но книга читается дольше и тяжелее. Ну и для визуализаторов фильм, разумеется, может подойти лучше. По крайней мере я не скажу в этом случае избитую фразу «книга лучше». Если фильм уже просмотрен, то почему бы и не прочесть первоисточник.

OkTim

маю підозру, що далеко не всі алергики з тих, які з себе таких вдають ) на мою думку це культурна особливість абсолютно обов`язково демонстративно показати іншій людині, що ти щось у ній не схвалюєш, хоча це просто людина, яка пройшла повз і її бачать перший і останній раз. Це культурна особливість важливості думки, яку не питали) тому мені подобаються нон-конформісти у парфумерному середовищі )

CBRCleopatra

дякую за добре слово, дуже приємно )

CBRCleopatra

о, я великий поціновувач хоку та танка (більше хоку) мій улюблений автор - Басьо. Якщо у Флорайку концепт що за назвою кожного парфума стоїть конкретний вірш, то це класна ідея. Хоча частіше за все у окремих танка та хоку немає назв, а назви мають тільки розділи у які зібрані вірші, або назви збірників

Дуже влучне порівняння з назвами книг, які заохочують почати читати твір. Для мене мабудь одні з кращих у цьому - це Etat Libre d`Orange. Також є дуже цікаві та іронічні деякі назви у портретній лінійці Penhaligon`s (там де голови тварин) А от назви парфумів Floraiku для мене якісь примітивні, наче назви книг якихось графоманів.

OkTim

в принципе кино же не обязано быть ярким или мажорным (в противоположность серому и минорному) как песни не обязаны быть исключительно веселыми. Жизнь же состоит из разных красок и настроений. «Лобстер» и «Паразиты» - это же по сути отображение общества. Да, «Лобстер» более сложный из-за метафоричности, но в «Паразитах» весь мир смог увидеть себя, общество в котором они живут, где бы они не находились, поэтому и приняли его везде, хоть он и корейский. Кинематограф - это зеркало общества и эпохи.