Коментарии пользователя ill_denys

Не знаю як у нових флаконах, але у старих прямокутних це окурена ладаном гречка. Не звично.

DS&Durga достатньо самобутній бренд, стоять окремо та багато чого заслуговує уваги, але у цьому уді нема нічого цікавого, наче просто для того щоб у бренді було щось удове, але схоже на сотні інших удових духів.

Не знаю як у нових флаконах, але у старих прямокутних це окурена ладаном гречка. Не звично.

ніколи не чув у ньому шкіру, хоча мав би, та й багато хто з оглядачів каже що це не про шкіру. але почув її десь через рік, не стільки про шкіру, як про замшу, дуже-дуже тонку та ніжну посипану польовими квітами які тут уже таки на першому плані. дуже чуттєвий.

при непрямому порівнянні - один напрямок з Francesca Bianchi Black Knight але є нюанси. у лицарі чітко відчувається мед, тут він теж заявлений і теж десь є на задньому дворі, але тут тут тріумф тваринності у вигляді шкіри та касторіуму. на Фразі по голосам на тетьому місці корінь іриса, і він тут дійсно є, але не як самодостатня нота ( бо він не в змозі тягатися зі шкірою та касторіумом) але він згладжує та пом`якшує дві основні ноти, додаючи шарму, вінтажу та дає можливість приборкати та приручити дикого звіра

не знаю як з класичного і заюзаного напрямку барбершопних фужерів можна було зробити такий нетревіальний парфум. це дійсно майстерня по шиттю одежі, таких британських вовняних костюмів. тут відчувається і метал швейних машинок, і м`якість вовняної тканини яка пропахла лавандою, і віск яким натирають чоловічі броги та лофери, і у базі трохи вологі пачулі з мохом передають великий вік приміщення, у якому знаходиться це ателье та його монументалізм. це шедевр. здуру колись ледь не продав флакон, добре що вчасно схаменувся.

концентрація туалетна вода, але по часу триває як парфумована, якщо не більше

одна з самих найгарніших замш що мені доводилося чути

якось я не почув у ньому ані пачулей, ані уду, але тим не менш це дуже красивий деревинний аромат. стійкість на висоті

це вже духи не для виключно сильних духом, як його батько Amouage Interlude Man, це достатньо конвенціональний парфум, де усе небеспечне звичайного Інтерлюду прибрали до мінімуму, та додали пудрового ірису, ірису на справді дуже гарного, і він тут дуже в тєму. цей парфум доволі безпечний, підійде під майже будь який привід вийти в люди, а на випадок рознести усіх та домінувати - це вже оригінальний Amouage Interlude Man

Амбра - це шикарна нота, але більшість амбрових парфумів більш менш схожі між собою, але ця амбра виключення. Саме мікс амбра та перуанського бальзаму робить її не схожою ні на які інші амброві духи.

Якось минулого року восени їхав компанією на природу і я набразкався інтерлюдом і коли стояли усі гуртом на вулиці хтось каже «від кого це пахне солодким димом?» І дійсно - це солодкий дим, легендарний парфум. Пощастило що колись встиг ще купити у флаконі 50мл, шкода що зараз у них тільки сотки, 50тки були гарніші

дуже ностальгував за Gucci Pour Homme 2003 але заспокоївся з купівлею Папірус Уд. Альмерак звову зробив майже те саме, що колись для Гуччі. трохи легша версія, але на 90% теж саме

шкіра, коріандр та тепла амбра. відчуття що у ньому є днк хітів Тауера, звучить у одному напрямку з мароканською пустелею

на старті уд-шафран 50 на 50. через хвилин 5 починає вступати додатково ладан та шкіра. для тих хто любить пожорсткіше

не знаю як нові версії але стародєл мені пахне не свіжим подихом з рота