Etat Libre d`Orange Rien

Дублюю цей аромат вже 5 чи 6 раз.Люблю до всирачки. + беру важчу версію.Не для всіх. Важкий, мені він медовий якийсь, прополісний, тягучий…Люблю його на цю пору року, кінець літа, початок осені, середина осені. Зимою він НЕЙМОВІРНИЙ.

Далеко нічого такого жахливого, як багато хто описує цей аромат, а тим паче нічого дикого в ньому не відчуваю Так , аромат , якщо можна сказати, трохи депресивний , горілі покришки , резина, старі кірзові сапоги , якийсь заброшений старий дім посеред лісу , і все це під легким ладаном Окремій «касті» людей думаю дуже зайде 👌

На подив нічого шокуючого, важкого та жахливого у ароматі нема, це зовсім не про типовий душний нішевий ладан, як можна було б уявити з піраміди. Він дуже нагадав мені Nishane Safran Colognise - тобто, відчувається та сама пронизлива нотка свіжого глянцу з легким підтоном шкіряних виробів, але з трохи бруднуватим "уринальним" вайбом класичних французьких парфумів з 80-х. Стійкий та гучний, цілком можна розглядати як чоловічу версію вищезгаданого Nishane.

😁охо хооо , ну такі емоції в мене викликав лише Чорний лицар від Франчески Бйянчі а тепер і Рійєн. Я б сказав , що це шкіряний шипр.Стартує дьогтем, китайською пластмассою, мазутним заводом з ганчірками потім переходить у вологу шкіру і з уринальним підтоном який хвилин через 10 зникає і лишається мокра шкіра, хімозна і тваринна одночасно. Короче шедевр 😁.

Дифузна , стійка, шлейфова смердючка але приваблива і дуже хочеться розкласти її на ноти. В шлейфі відчувається якась сира шкіра, пріла, з якимось підтоном квітів. Ближче до місця нанесення хімзавод з мазутними тряпками і шкірою. Однозначно має бути в колекції кожного парф маніяка 😉якби можна було поставив би сім зірок😁

коли я отримав пробник і зробив перший пшик - я був у такому шоці що я думав я здурію від цього, як мені тоді здавалося, сморіду. не такого я очікував від шкіри з ладаном. але я і не думав що там будуть такі моцні альдегіди які заповнюють увесь простір. ці духи треба приборкати і на це може піти не мало часу, але вони неймовірні. вони можуть бути не ти на що ви очікуєте, але вони і не забов`язані ) переосмислена нео-класика.

Долго не могла понять, что он мне напоминает, потом вспомнила. По ощущениям, будто в забытый металлический бикс добавили щепотку ладана. Вайб старых, темных больничных коридоров. Время остановилось. Если бы у депрессии и внутренней пустоты был бы аромат, то это 100% был бы RIEN. Мега спорная вещь, не для любителей элегантных ароматов.

Довго збирався думками, щоб описати даний аромат. Признаюсь чесно - купляв його без попереднього затесту, довірившись неоднозначним коментарям та згадку про феноменальні стійкість та шлейф! І, м яко кажучи, я був здивований....здивований тим, що не знайшов я в цьому ароматі чогось дуже специфічного, як про те описували інші!! Це вельми самобутній аромат, познайомившись з ним, Ви його ніколи не сплутаєте з іншими ароматами!

Про аромат: він різкий, водночас теплий, акорд агарового дерева тут скомпонований так, що на початку звучання він для мене пахне копченою сливою з благовоніями, ладану, на жаль, я не відчуваю! Він, якщо подружитись, буде відкривати двері перед володарем, його не вдягнеш просто так - повинна бути мета або причина такого вибору! Парфум з буйним норовом, але без дизбалансу в напрямку какофонії. Стійкість 10-12 годин, шлейф проекційний, спокійно заповнює простір навколо володаря в закритих приміщеннях! Не можу його назвати суто чоловічим, жінки також можуть його носити, але йому потрібно відповідати внутрішньому стержню, який там закладений! І до речі, в мене в колекції є його "родич", точніше молодший брат - Banana Republic oud mosaic, він підійде тим людям, які не готові до буйності нот Rien (порівняйте при нагоді)

что-то у меня всё не так загадочно вышло как у ребят(( зелень это мох как я понял в конце перчика немножко и пачули. ладан можно усылшать если очень сильно захотеть, но не скажу что его нету.в итоге: самые обычные дешёвые духи с вокзала у бабы Зины

Ладан и сырая земля. Как будто я оказалась на опушке леса, стоя перед деревянной церковью. Ладан сбивает с ног, ты падаешь во влажную землю утыкаясь в нее носом. Дальше ты пытаешься очнуться. И оказываешься среди огарков свечей и монахов. Ты пытаешься понять, за какой грех ты очутился здесь? И почему ты? Ты становишься на ноги, озираешься вокруг, и никак не можешь привыкнуть к запаху ... чего? Греха? Нет грех пахнет сладко. Раскаянье ? Нет оно отдает горечью. Духота... да все верно тебе душно. Хочется воздуха. Ты торопишься к двери что бы избавится от духоты, хоть глоточек кислорода, не выносимо же! И вот, дверь из деревянной избушки. Распахиваешь! И! Замираешь. Тишина, легкий почти не уловимы запах влаги леса и жизни. Она прорастает сквозь деревья, журчит ручей, пахнет мох, и ничего более прекрасного нет, чем ее вдыхать.

З цим ароматом нема серединних станів, або - так, або - ні. У мене так! Певною мірою це аромат злості, яка поступово змінюється прийняттям - різкий, резиновий, шкіряний, ладанний, амбровий - він стає майже ніжним ближче до кінця звучання. Щось таке резинове я вже колись мала від Serge Lutens. Рада, що ми познайомилися