Особлива подяка за малюнки з музею, вражає той факт, що вибухово спрацьовують саме ті релізи, де є синергія концепції, формули і флакону ( плюс видовищної реклами). До речі, на той час було багато конкурентів у напрямку спецієвих, східних ароматів. Але формула виявилася дійсно розкішною. Я познайомилася з ароматом, коли він святкував свій перший десяток, і, чесно кажучи, сьогодні я вже, мабуть, не змогла б витримати його вибухової енергії. Попри всю недоречність цього подарованого мені аромату ( не до театрів тоді було і красивого життя), він прикрасив моє буття і став одним з небагатьох топових у моєму списку. Життя переформульованого Опіуму продовжилося цікавими фланкерами, які намагалися допасувати аромат до потреб нової аудиторії ( але часи театралізованих, артхаузних важковиків вже минали). Було б дуже прикро, якби пан Лоран поступився і замість легенди народився якийсь невиразний і неуспішний аромат. Хоча, якщо за будь-яку справу беруться справжні майстри, можна очікувати дива. А коли майстри ще і конкурують, народжуються легенди...