Семпл Fleur De Lalita був не першим серед купки семплів Dusita, які я обрала для знайомства. Тому я вже здогадувалась, що не знайду тут свою омріяну Лілею. Адже ольфактивна техніка і парфумерна стилістика бренду, тобто - акварельність, прозорість, тонкість і гладка текстура - геть далекі від моїх вподобань. Більш того, жодної іншої квітки, конкретної і характерної, які, згідно піраміді, тут мають бути, теж не знайшла. Окрім квіту акації, який радісно дзеленчить на самому початку протягом, ну, мабуть, хвилини... Якби ж то довше тривало - дещо мало б сенс. Але ж миттю промайнувша акація перетворюється на незрозумілу квітково-фруктову суміш. А за декілька хвилин ше з являється мильний мускус, який стане тлом для квітково-фруктового акорду. І такий зубастий цей мильний мускус, що спочатку має відверто лужне звучання. Але швидко м якішає, і це - вже просто мило. Досить дешевеньке мило.
Ось, в принципі, і весь зміст мого ретельного, як завжди - майже лабораторного, дослідження.
Авжеж зрозуміло, що навряд Fleur De Lalita насправді є така, якою почула ії я. Тож, не засмучуємось, слідкуймо за здоровлям, дбаймо про карму і, взагалі, don t give up!, як то кажуть! 