Вже писала тут на подібну тему - про свій перший парфум, першу парфзакоханість взагалі на все життя - "Поему" від Ланком, маю тепер її у кількох випусках; вінтажні парфуми у дуже гарному пакуванні з словами французькою під кришкою: "Я тебе люблю, зорі, світло, квіти, море...", - сплетеними у букет, як "Каліграми" Аполлінера, майже повністю зносила. Вінтажна парфумована вода уже до половини "випита", сучасною парфумованою водою, раз спробувавши, люблять користуватись мої коліжанки, яким роблю з неї відливанти. Це був перший мною помічений і розношений, рознюханий аромат у моєї мами. Дійсно, саме з нею пов язані мої найкращі і найтепліші спогади, а вона сама завжди була і залишається для мене еталоном у всьому - еталоном елегантності, краси, смаку, жіночності, доброти, ніжності, розуму і мудрості... можу перелічувати все те прекрасне, що вона втілює для мене безкінечно. Флакони парфумів, які вона сама собі обирала, я придбала і у свою колекцію, не пошкодувавши ні на мить, крім того, що вони пов язані приємними асоціаціями з мамою, й у нових випусках мають те класичне гармонійне звучання, яке безпечне у робочому середовищі так само, як урочисто й ошатно сприймається для "виходів в світ", хоч на театральну прем єру, хоч на церемонію нагородження, куди завгодно. Це, крім "Поеми", "5-та Авеню" Елізабет Арден та "J adore" Dior.
Мені мама дарувала парфуми простішого сегменту: Оріфлейми та Ейвони, коли я стала трохи старшою школяркою, але ті випуски, здавалось би, масс-маркету звичайного - вже не знайти: серію "Sun, Moon, Sea, Star" саме з 90-х, а не перезапуск їх з 2000-х, хоча "Moon" все ж відкопала. "Freya", у якої і запах і флакон випередили свій час, - єдиноріг навіть на вторинному ринку зараз за всі гроші світу. Giordani White Gold з перших випусків теж дивом знайшовся-таки, тож, бережу тепер, як скарб, але не втримуюсь часто і балую себе днями з ним одним.
Тато теж був прихильником такої думки, мовляв, як це - помившись, поголившись і не напахтитися. Пахтився він не одеколонами, а якимись заморськими деревними парфумами з ноткою пачулі, табаку, ще чогось - вже не спитати ні у нього, ні у мами, та мені віддалено зараз схоже на саме вінтажний Cabochard. А мамі зазвичай дарував щось з моно-бутіку Dali - в 90-ті, він знаходився поряд з нами. Який там інтер єр був, памя таю, ні до того, ні після вже нічого подібного не бачила, якщо не заради самих ароматів, то просто роздивитись навкруги, порозглядати ще й ці неймовірного дизайну флакончики - приходила, як в музей або галерею.