Який же красивий, чорти його забрали таки ( перепрошую за мою "французьку") - Діор у його величне сторіччя, до зашкварів, парфум - шикарний! Більш витончене, елегантне і вишукане прочитання хвойного лісу присипаного ваніллю та іншими спеціями, яке, напевно, хотіли зробити у Лоли Лемпіцької в "Любителі зелені". І що дуже радує, нотку солодкої та теплої східної кави теж відчуваю, аж бадьорить з першого вдиху, на відміну від багатьох ароматів з нею, де так і не засмакувала ні американо, ні навіть рафу. Я собі такого баняк зараз хтіла б - та й купалася б у ньому, замість оцих холодних дощів, що несуть тільки багнюку та сирість. Він мене зігріває та надихає.