Я не люблю гурманіку. Від слова взагалі.
Але, єдине, що можу сказати на цей аромат:"Боже, як же смачно!"
А в голові я вже сиджу у затишному кафе за столиком біля вікна, за яким тихо і хазяйновито вкриває землю пухкий сніг. Переді мною свіжо очищені мандарини і купка шкірочок із них. Я кладу дольку за долькою до рота і відчуваю соковиті бризки солодко - кисловатого соку. Поруч високий келих з граючим пузириками шампанським і піала з танучим морозивом , политим кленовим сиропом. А от принесли велике блюдо з гарячими ще ароматними каштанами. Їх духмяний аромат зводить з розуму. Це так чудово, що захватує подих. Неподалеку горять і потріскують дрова у каміні і життя абсолютно прекрасне.
Що сталося? Я втратила голову від цієї шипрової гурманіки. Чи є таке поняття? Якщо не, то має бути, бо це хоч якось може пояснити мою любов до цієї Les Nereides. Хочу великий флакон цього дива. І ще, мені він схожий до улюбленого Versace Cristal Noir. М`якістю, горіховістю, затишком.✨
