Serge Lutens L`Orpheline

з «Сирітки» почалося знайомство з Сержем Лютансом, цей аромат про дитинство котре залишилося далеко в минулому, це аромат зимовог вечору, сніг за вікном, чорні гілки дерев в садку, світло у вікні сусідського будинку де живе найкращий друг, з котрим ти вже ніколи не побачишся. Це про ностальгію, приємну , але й сумну від розуміння невідворотності давно втраченого безтурботного дитинства.

Мені забагато бальзамічних ноток. ну просто як мазь якась. Коротше, не зайшов

Для мене він зовсім не сирітський. А дуже приємний пудровий з відголосками гарячої праски огортаючий парфум. Завеселим його не назвеш, звісно, але ж і не сумний. Він як пухнастий біло-сірий котик. Радію, що наважилася купити його всліпу))) та ще й 100 мл. Серж Лютанс то взагалі моя любов

для мене це білі електричні вогні, що горять біля вівтаря бога машини. вони не гріють, а примарно світяться. ладан тут не такий холодний і сирий як в лю фроад, але і не такий теплий пряний як в серж нуар, -- а десь посередині, якийсь відсторонений і прохолодний. якщо мускус в клер де муск це пухнастий м*який кашеміровий светрик, в черниці -- як ніжна мереживна білизна, то в сирітці це невагомий тонкий облягаючий хайтек костюм, який ти на собі не відчуваєш, але який дозволяє тобі відчувати більше.

можливо, це те що я очікувала від привида в обладунках від елдо (для себе вирішила що ці два аромати в одній категорії), тільки там лактонні цитруси і вініл дружелюбні, намагаються принаймні виглядати людиноподібними чи бодай з елементами органічного походження, а тут цей привид нематеріальний, ув*язнений в консолі, що припала пилявою, без обличчя (читай - графічного інтерфейсу), але з яким можна спілкуватися через чорний термінал з мерехтливими білими символами. це "тук-тук, нео". she is just something else.

стартує й справді чимось схожим на піну для гоління (здається, перець з шавлією, але так сходу не здогадаєшся). чесно зізнаюсь, якраз через це з першого затесту розгубилась. але це як коли вперше бачиш на екрані термінал: спочатку не знаєш що робити, а потім тільки ним і користуєшся. в спеку може бути різким, а от в прохолоду для мене розкривається найбільш красиво й тонко. звичайно, без затесту брати не рекомендувала б. дуже подобається, та для нього потрібен відповідний муд. щось про інтровертність та інтроспективу.

Сіно, сухі трави, холодний ладан. Прочитавши відгуки я очікувала історію про сумний моно ладанний аромат. Але він класний, грайливий, то теплий, то холодний, а ось щось солодкаве, знову ніжна ладанність. Я б носила його теплою весною і літом. Приємно здивував

Мені аромат дуже сподобався!) Я довго шукала аромат з нотою ладану та мінімальною пірамідою. Для мене цей аромат ідеальний. Хороша стійкість та проекція. Не всім сподобається , це точно. Без затесту ні в якому разі) На мою думку аромат 100% унісекс.

Благородний аромат, імпозантний такий, що підходить втіленню осені, де вже спалюють сухі віти, а місто вже пахне дощем. Не відчуваю в ньому особливої, а тим паче гнітючої меланхолії, мені здається це навіяним з історій, які супроводжують аромат у парфспільноті. Мені ж він скоріше дає відчуття такої собі сибаритської флегматичної внутрішньої сталості, комфорту, ніби халат літнього холостяка, що сидить в кріслі біля каміну, курить трубку, гладить улюбленого собаку, гортає читану-перечитану книжку, п є чай з краплинкою бренді, а за вікном - періщіть дощ, блукає вулицями сирий та ще духмяний осінній вітер і на мокру сіру бруківку облітає зів яле листя.

Грустно до состояния уныния. По истине неприятный аромат. Без обид.

Сегодня я в Сиротке. Для неё нужно особое настроение, она и есть то самое настроение - задумчивый или даже вдумчивый минор. И я морально до него доросла. При знакомстве Сиротка прям ошарашила. Это был не первый парфюм Лютанса, с которым мне довелось повстречаться, но первый, который так точно воспроизводил всю меланхолию его парфюмерных историй... в других работах прям так я этого не ощущала. А тут.... В Сиротке будто переплелась вся жизненная линия автора. И картинка в моём обонятельном сознании такая: с полными мятных леденцов и лакричных конфет карманами, где-то у рождественской ёлки, под которой нет подарков, присела холодная и печальная... Девочка? Или грустный мальчик? Этот мускус на грани мужского и женского… до сих пор не могу с уверенностью определить гендер. Но настроение точно определено и разделено мною с автором.

Сухой ладан, сухие пряные травы, горчинка, немного пыльности, немного дымности, но прохладный мускус не позволяет аромату стать пыльно-душным. В базе есть легкая ментольная нотка похожая на специевую. Размеренный, спокойный, но в нем чувствуется стать. Очень нетривиальный аромат!