Общая информация о пользователе punkheart

мені теж сподобався, але не зразу вийшло розносити. під нього треба аристократичний настрій і трошки прохолодну погоду. відкривається цитрусами і спецієвістю гвоздики, квіткова кремовість дуже класно перетікає в маслянисте дерево і землисті пачулі. десь в процесі ловляться несолодка ваніль чи мускусні іриси. цікаве поєднання вершкового іланг ілангу з гіркими квітами фльордоражу. зігріває зсередини як густий міцний напій з терпких трав і коренів. спокійний, не нав`язливий, але ніс до нього тягнеться, бо він переливається. а ще постійно хочеться вирівняти спину і ніколи не підвищувати тон)

на мій ніс -- рідна менша сестра красичного прибульця. той самий впізнаваний нескромний жасмін самбак, але ще додається яскрава опунція. асоціюється з свіжим тропічним фруктовим соком. якби мені таке попалось в університетські роки -- поливалась би ним

приємні шоколадні пачулі, маленький десерт брауні, присипаний какао пудрою, і кардамончик. ідеально на кожен день або в офіс. найбільше подобається десь всередині дня, коли вже починаєш забувати за нього. для вечора гарно міксується з ванільними ароматами або трояндою, щоб додати трошечки розпусти 😏

для мене це білі електричні вогні, що горять біля вівтаря бога машини. вони не гріють, а примарно світяться. ладан тут не такий холодний і сирий як в лю фроад, але і не такий теплий пряний як в серж нуар, -- а десь посередині, якийсь відсторонений і прохолодний. якщо мускус в клер де муск це пухнастий м*який кашеміровий светрик, в черниці -- як ніжна мереживна білизна, то в сирітці це невагомий тонкий облягаючий хайтек костюм, який ти на собі не відчуваєш, але який дозволяє тобі відчувати більше.

можливо, це те що я очікувала від привида в обладунках від елдо (для себе вирішила що ці два аромати в одній категорії), тільки там лактонні цитруси і вініл дружелюбні, намагаються принаймні виглядати людиноподібними чи бодай з елементами органічного походження, а тут цей привид нематеріальний, ув*язнений в консолі, що припала пилявою, без обличчя (читай - графічного інтерфейсу), але з яким можна спілкуватися через чорний термінал з мерехтливими білими символами. це "тук-тук, нео". she is just something else.

стартує й справді чимось схожим на піну для гоління (здається, перець з шавлією, але так сходу не здогадаєшся). чесно зізнаюсь, якраз через це з першого затесту розгубилась. але це як коли вперше бачиш на екрані термінал: спочатку не знаєш що робити, а потім тільки ним і користуєшся. в спеку може бути різким, а от в прохолоду для мене розкривається найбільш красиво й тонко. звичайно, без затесту брати не рекомендувала б. дуже подобається, та для нього потрібен відповідний муд. щось про інтровертність та інтроспективу.

мені спочатку схоже на оту забуту заварку зеленого жасминового чаю з медом, дуже міцну і терпку, але ще теплу і яку ти вирішиш все-таки допити, незважаючи на гіркоту. а за півгодини аромат згладжується, округлюється і стає вже дружелюбнішим медово-білоквітковим

фотореалістична карамельна свіжозаварена кава. міцний чистий акро евейк ти п*єш для того щоб прокинутись, а вершковий коффі аддікт для того щоб побалувати себе чимось солодким, смачненьким і калорійним. вподобайка, рекомендасьйон, 10/10

дійсно живий насичений реалістичний зелений запах маслянистої фісташки. ванілі мені не поклали, проте чую пачулі. сподобалось міксувати з ванільно-солодкими ароматами, такими як скайлар ваніла скай або б"янко латте, але і сам по собі фантастично реалістична гурманіка