Etat Libre d`Orange Sous Le Pont Mirabeau

В старті мені пахне солоними огірками з кропом. Тут явно сандал "розсольного" типу і його багато, він мені розсолить від початку до кінця. Є щось свіже, звичайно автор створював акватичний та морський аромат. Насправді шукаю щось подібне до Nishane Ege/Aiгaio але поки не знайшла чогось такого ж, тут теж сподівалася на подібність, бо в нотах також є фіалка, але я її не чую, а ця тонна солоного сандалу мені не дуже припала до душі. Жодного солодкості попри ваніль в базі не відчула. Пробник зношу, але мабуть не офлаконю.

На початку відчуваю інжир, саме листячко та чомусь кисленьке яблуко, хоча у піраміді не заявлено. Є трохи огірківості. Хвилин через 30 поступово додається морська нотка, дуже приємна не хімозна. І під кінець зʼявляються деревʼяшки. На спеку -непогано. Не душить, не хочеться змити, захотілося у відпустку на море😁 Достойний аромат на літо, але не найкращий, чогось йому бракує.

Дійсно, в базі є схожість з Mareld Bjork and berries. Але настрій для мене інший. ELDO більш тривіальний. Непогана акватика, але нічого особливого. А от Mareld у мене викликає більше емоцій. Буде цікаво їх нашарувати.

Приємне здивування при тестуванні вийшло, бо нагадало мені Mareld Bjork and Berries!!! Ці морські ноти просто дуже схожі, але вони тут більш активні та наполегливі і якось довше залишаються, переплетіння бергамоту, інжиру трооохи чутно, але як обрамлення. Mareld уходить трохи в солодкаві нотки в порівнянні з цим, дуже цікаво зустріти такі близькі аромати.

Минають дні

години і хвилини.

Мине любов

І знову не прилине

Під мостом Мірабо хай Сена плине

Хай б є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є...

Хіба я знала, коли втішала себе читанням поетичних збірок Гійома Аполлінера, "татка" французького та й взагалі - сюрреалізма, наскільки близькими мені стануть його "Алкоголі" й "Каліграми. Вірші миру і війни" крізь призми особистого досвіду, з кожним роком - все більше, ніж навіть у юності, коли декаденти і символісти ніби були голосом буремних думок, майже насильно стишених, задушених, адже ніхто так навкруги більше не думає і не говорить, принаймні з живих людей, на щастя, це враження було розвіяне розширеним колом знайомств зі світом, завдяки розвитку технологій в тому числі, на горе, натхненням для багатьох розкрити вуста і промовити так само, як і Аполлінеру, стало споєння останніми краплями розквіту того самого "олеандру кривавого".

Але то все - лірика, передумова для цікавості спробувати аромат, інакше, на новий запуск від ELDO і не звернула б увагу. Адже що в ньому - класичний "свіжак", що стереотипно маркетувався б як чоловічий парфум, якщо б був створений у царині люксів, не ніші: голки-палки, джин і тонік. Є в ньому на початках і якщо розпилити у повітря - приємний ковток прохолодного вітру з сірої води стрімкого потоку і скрегіт старої деревини міського символу зустрічей та розставань - мосту під яким вирує життя і чекає смерть. Та якщо розпилити на шкіру близько до обличчя, кажучи відверто і без сантиментів - трохи втомлює та придушує.

Зносив майже всю мініатюру, і ось мій відгук про цей цікавий аромат. Уявіть, що ви дістали з моря якусь не дуже смолянисту дерев яшку. Ви залишили її повністю висохнути. потім ви пішли у якесь вологе місце і суміжш цих ароматів це і буде ваш "Під мостом Марабу". До цього я мало чув солоних ароматів, але цей просто запав в душу. Унісекс, гарний шлейф і стійкіть, чудово звучить як і в спеку так і в похмурий день. Рекомендую до затесту.