Це той випадок, коли спочатку "ого що це таке не звичне", а потім "я помітив, що ніс сам тягнеться раз за разом зчитувати з себе цей аромат та заглиблюватись в його бездну відтінків", ..де основні скрипки віддано його величності натуральному Уду та його супутниці королівських кровей Таіфські троянді. Про що цей твір? Це аромат, який ніби обіймає розкішшю, але робить це бархатисто, по теплому. У ньому є відчуття свята без приводу: коли на душі тепло, а в повітрі — щось красиве й важливе, що не хочеться пояснювати словами.
Початок — альдегіди й бергамот — звучить як чисте світло: іскристо, прозоро, ніби свіжий подих ідеально випрасуваної тканини. І майже одразу з`являється головна героїня — таїфська троянда. Вона не “парфумна” й не надто солодка, а жива, оксамитова, з характером. Жасмин та іланг-іланг додають їй м`якості, як шовк на шкірі, а гвоздика й герань — тонкої пряності, від якої аромат стає чуттєвішим і ближчим. Дуже красиво тут грає лист чорної смородини: він дає легку зелену терпкість і робить композицію не нудною, а справжньою — з настроєм, з “іскрою”. І коли аромат осідає, приходить база: мускус, пачулі, ладан, уд, бензоїн, ваніль і лабданум. Вона як теплий вечірній напівморок — смолистий, трохи димний, дуже затишний. Уд не давить, а тримає опору; ваніль і бензоїн не перетворюють усе на десерт, а лише підсолоджують край, роблячи шлейф м`яким і магнетичним.
Taif Aoud — для моментів, коли хочеться відчувати себе красивою/красивим зсередини. Він не кричить “дивіться на мене” хоча і є шлейфовим, але шлейф цей в стилі всецілого знання про себе: “ти вартий(та) найкращого”. І цей голос залишається з Вами поруч надовго.
