Arrakis — аромат, який одразу переносить у свій окремий світ. Він мінімалістичний за пірамідою, але зовсім не простий за відчуттями. Стартує свіжою, трохи терпкою кислинкою грейпфрута — дуже чисто і прозоро, але без різких граней. У ньому є щось знайоме по настрою, і справді прослідковується схожість з Bvlgari Tygar, але Arrakis звучить цікавіше: кислинка тут більш жива, об`ємна, а сам аромат не такий прямолінійний. Далі він ніби “розчиняється” у деревно-амброксановій базі, де всі відтінки не йдуть окремо, а переплітаються між собою. Це не контрастна подача, а скоріше цілісне полотно — як та сама перехресна піраміда, яку так майстерно використовував Жак Кавальє Беллетруд у Louis Vuitton L`Immensite. Відчуття, що аромат дихає і переливається, а не просто розкривається по етапах.
Стійкість тут хороша, а шлейф дуже делікатний і немонотонний — він не кричить, а нагадує про себе хвилями, навіть коли здається, що вже зник. У цьому плані Arrakis звучить значно м`якше і витонченіше, ніж, наприклад, Sospiro Vibrato з його більш різкими мускусами. Тут усе тонше, “аурніше”, благородніше. І окремий кайф — це назва. Вона ідеально передає настрій аромату. Пряма відсилка до Дюни Герберта, до тієї загадкової піщаної планети Arrakis, де добувають меланж — легендарну “спецію”, що відкриває нові рівні сприйняття, розширює свідомість і ніби змінює сам час. І що цікаво — коли я в цьому ароматі, мене не покидає відчуття, ніби я відчуваю смак цієї спеції: сухий, трохи гіркуватий, але магнетичний і затягуючий. Назва — абсолютне попадання в ціль. Це не просто аромат, а стан.
