Etat Libre d`Orange The Ghost In The Shell

Лактонний аромат, з нотами гуми дитячої ляльки, яку ти в дитинстві отримала в подарунок, тільки розпакувала і тішишся. Дає відчуття дещо "чужої шкіри", так і не зрозуміла, чи подобається, буду розношувати ще, але звучить цікаво. Доволі тихий, сидить близько, але тримається годин 5.

Цей парфум був моїм signature scent літа 2024 і трішки захопив теплого вересня. Лишиться у списку моїх улюблених парфумів надовго.

Його важко описати словами, оскільки він мало схожий на звичні нам парфуми. У ньому справді відчувається чистота, але це не про пральний порошок. Скоріше, про вимите милом силіконове тіло андроїда. Він неживий і живий водночас, бо має в собі притягуюче тепло штучної шкіри і дзвінку свіжість миючих засобів без яскраво вираженого напрямку аромату. Це не історія про щось цитрусове, це історія про акватичність із ледь вловимою ноткою пластику чи нагрітої ізоляції на дротах, яку можна відчути лише близько ткнувшись носом в місце розпилення на шкірі. Він стійкий і змінюється на шкірі протягом носіння. У теплу пору року був комфортним і не душив.

Заради експерименту - нашарувала його на juliette has a gun not a perfume superdose. Це ще більше підкреслило його "неживу сторону". Відчуття, ніби ти найпрекрасніший андроїд створений на теренах цього всесвіту. Але якщо відкинути ці футуристичні порівняння, аромат цілком політкоректний для офісу чи виходу в місто по справам, навряд чи когось задушить чи викличе неприємні емоції. Не вечірній, скоріш повсякденний, якщо хочеться приємно пахнути і чимось таким, чим не пахне більше ніхто.

Парфумерні експерименти Еldo - це завжди цікаво, дуже нішево і не завжди для всіх. Це однозначно цікавий, дуже штучний і синтетичний аромат, прозорий, але душний і неживий, як поліетиленова плівка. Для мене це абсолютно точно відтворений аромат пластику, з легкими нотами бензоїнів. Привидом я б його теж не назвала, а от про лати - це точно, бо аромат виявився дуже щільним, з напористими вʼїдливими альдегідами. Верхні ноти прям атакують і бʼють в ніс, лише через декілька годин зʼявляється мʼяка, мускусна база, вона звучить приємно і стійко, мабуть, саме через неї цей аромат і відносять до «другої шкіри». Але поки це історія не про мене. Точно спочатку варто знайомитись перед покупкою.

Поєднання різкості та м якості - це те, що помічаєш у першу чергу. Альдегідна іскриста зелень, запах гнучкого пластику навколо електричних кабелів, вінілу й молочної чистоти. Асоциація з Мотоко Кусанагі більш-менш складається. А якщо шукати асоціації з реальним світом - то наче свіжо-зеленим жіночим парфумом напшикали куртку з еко-шкіри, вже трохи ношену. І десь поруч несе машинним маслом, але не бридко, лише м яко-масляно. Шлейф у парфуму гарний, стійкість відповідає ціні: зі тканини у шафі чутно було кілька днів. На шкірі сидить менше, але теж цупко, на день вистачить.

Раз за разом повертаюсь до цього аромату, коли на вулиці ніби сонячно, але дзвінкі цитрусові якось не пасують до погоди. Для мене цей аромат став базою на теплий період. В ньому є і легкий натяк на цитрус і якась штучна/не жива складова, яка робить його цікавим. Поки мені не зустрічались аромати, з яким його можливо порівняти, і він займає особливе місце в моєму серці.

Красивий спокійний аромат, спочатку йдуть цитруси, але не дуже гучні, скоріше це запах рук, які тільки що чистили мандарини і шкірки. Потім добавяєится мускус і лактонність. Легкий, приємний, підійде для закритого приміщення, спеки

Парфюм, который невозможно разложить на составляющие. Думаю, что на каждом будет звучать по своему. И да. действительно создается впечатление, что это просто отзвук в голове - бывает такое, слышал вроде где-то этот аромат когда-то... но определить сложно.

Ближайшее к чему я подобралась по ассоциациям это Yves Rocher Ming Shu который был у моей мамы в начале 2000ых.