Общая информация о пользователе uljana_if

Моя нова любов. Аромат ну дуже красивий і атмосферний. Головна тут, звісно, шкіра -- м`якенька, чорна. Закриваєш очі і прям відчуваєш, що сидиш десь в теплі, на веранді, в улюбленій шкірянці. Є і ягідний акцент, навіть трохи згадався Black Orchid. Але там ягоди прям підгнилі, в Piazza alla Scala також натуралістичні чи то чорнослив, чи то вишня, але десь прив`ялі, прикопчені. Насправді дуже гарно, думаю, в прохолоді буде ще благородніше і цікавіше.

Так і не змогла з ним подружитися. По-перше, магнолія просто виїдає мізки. Восени й навесні взагалі не могла навіть потестувати, так свербить, що одразу хочеться змити. Влітку сів округліше, проте оцей натуралізм у вигляді компосту носити на собі зовсім не хочеться. Так, звучить природно, так, ніби травка, добре пролита земля -- цікаво, але виключно як парфмистецтво, а не аромат, який би прикрасив і доповнив образ.

Якщо ви чекали саме банан, буде розчарування. Його тут можна нафантазувати на самому початку, та й не свіжий, а гарячий, смажений у карамелі. До того, як придбати семпл, я вже подивилася блогерів і чекала більше не банан, а кленовий сироп. Ось його тут дійсно багато. Тому мені неочікувано зайшло. Можливо, тому що вже декілька років хочу щось від Джульєтти затишне і з сандалом. Спочатку хотіла Sunny Side Up, але вийшов Ode to Dullness і здався цікавішим. Тепер вже перехотіла і Ode to Dullness, бо банан виявився яскравішим, з характером. Верх, якщо відверто, пережити важко, -- кленовий сироп ну прям дуже настирливий, в спеку уходить навіть у якусь алкогольну мікстуру. А от за пів години стає дійсно гарно: кокос, сандал, ваніль. Дуже затишно і дуже гармонійно -- нічого не кричить і не випирає. Водночас не можу назвати аромат монотонним, він грає, не набридає і не йде у відверту їстівну гурманіку. На жаль, здався дуже голосним на початку і не надто стійким. Але все ж це враження лише у спекотну погоду, треба дочекатися прохолоди😉

Класний, цікавий, серйозніший за класичний зелений чай. Однозначно звучить дорожче, ніж коштує. Інжир тут явний і багатогранний: і лактонні плоди, і розтерті листочки. На старті чую цитрусові корочки, в базі -- трав`янисту гірчинку. Дуже достойно і натурально.

Як на мене, один з найневдаліших фланкерів. Духм`яною мимозою тут і не пахне. Стартує ніби і непогано цитрусами, але згодом з`являються незрозумілі квіткові ноти, проте не свіжі, а з домішком води, в якій ці квіти вже постояли декілька днів.

Мій улюбленець. Фіалка з малиною особисто для мене на старті перетворюються на абсолютно достовірний вишневий джем. Смачно дуже. Помада є, і так, вона трошки ретро, як у мами в дитинстві. Все разом -- дуже жіночний, ніжний аромат, що затихає найприємнішими пачулі. Єдиний мінус -- він невловимий, постійно хочеться додати пшиків, здається, що пів годинки і злетів. Але ні: варто поворухнутися чи вітерець пролетів, і знову огортає. На іншій людині чую шлейф за 3-4 метри, здається більш насиченим. Точно не нудний, грає, переливається, але якщо шукаєте саме помаду -- це не сюди. На неї у джульєтти лише натяк.

Ніби і нічого особливого, а половини соточки вже немає. Простий кисленький компотик, але весною після всіх цих мускусів, ванілі і спецій, коли хочеться чогось якісного, але максимально простого -- те, що треба. На мені не замилюється зовсім, також взагалі не відчуваю традиційної джульєттівської бази. Просто трохи нектарину, потім слива і абстрактні квіточки. Не знала б назву, подумала, що це півонія. Тримається довго для свіжачка, годин 4-5.

Роза + пачулі. І це дуже гарно і навіть урочисто, особливо взимку, в мороз. Цікаво, що таке дуже жіночне поєднання нот цілком природно вписується в образ молодої жінки. Проте я б все ж наполягала на дрес-коді: червона помада, підбори, чорний брючний костюм.