Класичний ветивер. Пряно-трав`янисто-деревний. М`який, округлий і такий, що ніжно огортає, наче люльковий тютюн, перевитий ледь вловимим солодким нюансом. Дивовижно ароматний. Вже сутінковий, але не похмурий. Легкий натяк на дим. Майже невловима квіткова нота (що розкривається в теплі), яка додає дрібку м`якості. А в самому серці - тихий пудровий тон. Один із найделікатніших і, за мірками Chanel, найбільш стриманих ароматів, що я знаю. Ветивер у мовчазному танці. Невагомий. Заземлений. Умиротворений. Аромат тепла під прохолодним сатиновим одіялом. Аромат, що бере тебе за руку і йде поруч. Що несе в собі ціле життя. Який випромінює лагідність, але зберігає розсудливість. Що лишився рухливим. Зберіг дрібку безтурботності. Той, що пустотливо та безпричинно тобі підморгує. З яким відчуваєш підтримку та свободу. І до якого відчуваєш безмежну повагу. З яким ти стаєш іншим, прагнеш бути іншим. Кращим. Більш люблячим. Більш стійким. Той, що вимагає від тебе зібраності. Підтримує тебе з тіні, адже він упевнений у собі. І він володіє невимовною елегантністю. У ньому стільки лагідної гідності та люблячої доброти, що мені важко дібрати слова. Він володіє тією невагомою елегантністю Chanel, яку зовсім недостатньо описати як «тонку пудровість», і яка надає Sycomore відчуття позачасовості та левітації. У ньому є щось дуже витончене. Чуттєве, та водночас ніби невразливе. Досконалість у всьому. У щирий, точний і цілком природний спосіб. Аромат, подібний до дива. Попри свою лінійність, він ніколи мені не набридне. Бо він рухається. Живе разом зі мною. Немов та сама, часто згадувана, «друга шкіра». І при цьому він випромінює цю благодать. Він транслює: у світі існує така краса.
