Коментарии пользователя volktenia

Складна історія з ним склалась: асфальт, вода з-під крану. холод з холодильника, холодні ароматизатори, суха чужа шкіра, мінеральний, стерільний, відсторонений, сухий папір між зубами - а це взагалі смертний вирок для аромату в моїй системі координат)))). Він не поганий, але - не живий. Коли вперше затестила - вау!-хочу!-купила. За тиждень - аромат став настільки близьким до мене фізично, що я почала сприймати його як вторгнення. Віддала мамі - на мамі дуже дорого і добре. Тому з ним, для мене, проблема в дистанції... це схоже на людей - є люди, з якими чудово пити каву раз на місяць, або не пити взагалі нічого )))), і мені здається, Camaheu для мене саме такий. Люблю аромати з характером але не аромати, які починають контролювати простір навколо мене, не подобається нав`язливість. Тому перший вдих був: нічого собі! А сьомий день став - ...відчепись вже)))). Інші мої улюбленці залишають мені місце бути собою. А Camaheu, судячи з такої "історії", хотів зайняти всю кімнату сам. )))

Для мене - смородиновий лікер, а іще - темний ром, сухий тютюновий серпанок у повітрі, тепло, але прохолодне, відсторонене... Він теплий, але не затишний; солодкий, але не компотний; трохи шипровий, трохи димний і дуже дорослий.

якщо вже чесно, Giorgio for Men — це аромат людини, яка не хоче бути зручною для всіх. це мій аромат соціальної дистанції. )) Одягаю його, коли хочу, щоб ніхто не ліз у мій особистий простір. Підозрюю, що більшості він не подобається, але саме в цьому частина його чарівності. Він не просить схвалення і не намагається бути милим. Особисто для мене - терпкий, колючий, жорсткий... асоціації - чоловік, років за 55 - доглянутий, самовпевнений, сухий на емоції.

У ньому одночасно є прохолода і тепло, світло і тінь. Це один із небагатьох ароматів, який не просто красиво пахне, а створює навколо мене власний окремий закритий простір і настрій. Є сухість, гірчинка і якась особлива шляхетність.

Розпечений, сліпучий, густий, трохи п`яний - не алкоголь буквально, а - стан - 4 проміле )))) Це сонячні спекотні протуберанці від яких паморочиться голова. Не вдягаю його, бо просто спалює, і виштовхує, але коли сумно - от тоді рука тягнеться "погрітись" своїм особистим сонцем. подобається :)

Який смачний! теплий камінь після сонця, золотаве вечірнє повітря, спеції, старий оксамит, бурштинове світло, викликає радість... Ніби промені сонця граються в саду крізь ажур листя фруктового дерева... Такий м`який для мене і оповитий...гарне вбрання

Не пахне фруктами. Не пахне квітами окремо. Не пахне амброю окремо. Пахне станом. Спочатку з`являється відчуття теплого кольору. Не золотого сонця. А бурштинового світла лампи в кімнаті, за вікном темно-синє небо. Колір старого меду. Колір міцного чаю. Колір рідини у флаконі. Потім приходить м`яке тепло. Не спека. Не сонце. А тепло пледа на плечах у прохолодну літню ніч. Коли вже хочеться закутатись, але ще не холодно. У повітрі є квіти. Не букет. Не парфумерна троянда. А сад увечері. Десь поруч цвітуть: троянди, великі східні лілії, можливо, ще якісь нічні квіти. Вони не кричать. Вони просто наповнюють повітря. Є солодкість. Але не цукор. Не десерт. Не компот. Солодкість схожа на: мед, червоне густе вино без алкоголю, теплий чай, щось настояне і витримане. Є легка гірчинка. Вона не виходить уперед. Але саме вона не дає аромату стати нудотно-солодким. Наче край келиха з лікером. Або післясмак меду. У цьому ароматі майже немає самотності. Для мене він пахне затишком, теплом і людською присутністю, коли тобі добре саме там, де ти є. Особисто мені Senso звучить найменш парфумерно і найбільш особисто, наче це не запах, а спогад...