Коментарии пользователя Serhio G.

Які б фланкери не випускалися, а ДНК Терри як пахло мені доместосом, так і продовжує, навіть у своїй найсучашнішій "крижаній" версії. Власне тут маємо все те саме, що і у найпершій ітерації 2006 року: в`їдливий, ненатуральний та жорсткий аромат, що нагадує побутову хімію та не викликає ніяких позитивних емоцій від слова взагалі. Звідки у Терри така армія прихильників - для мене загадка.

Дуже по-сучасному, такий собі "Ганімед-лайт". В старті досить гарний перець, що дійсно видає схожість з Loewe 7, але потім все швидко скочується у типову мінералістично-акігалавудну історію. Але ж у порівнянні з Ганімедом це хоча б не вбиває на відстані і носиться досить легко, то ж обираючи між двох зол мій голос буде за Genyum.

Прополіс, лакована дошка, сухі трави та гарячий вітер пустелі. Густий, насичений, натуральний. Недарма його називають еталонним амбровим ароматом, який породив масу послідовників.

Як сказала дружина, "якщо ти продаш усю свою колекцію та залишиш лише його, я тебе зрозумію". І це найкраща характеристика для даного аромату.

Буквально втілення стоматологічного кабінету, коли під час пломбування в роті відчувається дуже терпка та гірка есенція, якою поливають місце для процедур. Ближче до бази - бальзам "в`єтнамська зірочка". Загалом аромат цікавий, ніде такого ще не чув.

На подив нічого шокуючого, важкого та жахливого у ароматі нема, це зовсім не про типовий душний нішевий ладан, як можна було б уявити з піраміди. Він дуже нагадав мені Nishane Safran Colognise - тобто, відчувається та сама пронизлива нотка свіжого глянцу з легким підтоном шкіряних виробів, але з трохи бруднуватим "уринальним" вайбом класичних французьких парфумів з 80-х. Стійкий та гучний, цілком можна розглядати як чоловічу версію вищезгаданого Nishane.

На мій ніс взагалі нічим не відрізняється від Dior Homme Cologne. Нанесіть обидва аромати на різні руки - через годину ви вже не вгадаєте хто є хто. То ж якщо подобається цей "спрайт" з переходом у ніжну флоральність, беріть те, що на знижках у даний проміжок часу. Але не ведіться на дешеві альтернативи на зразок Jimmy Choo Ice, який хоч і схожий у верхніх нотах, але зовсім не має бази. У Chanel та Dior база є, і звучить вона дуже довго.

Мав змогу спробувати наживо і радий, що не витратив гроші навіть на пробник. Це вирок для Chanel, бо вони тепер аж нічим не кращі за конкурентів, які роблять те саме вже достатньо багато років і за куди менші кошти. Якщо коротко - взяли версію Parfum, жбурнули туди синтетичної шкіри, тупих амбродерев`ях та трохи "косметички", на виході отримали Франкенштейна, який пахне як усе і одразу. Стійкий, нав`язливий, а ще від нього просто жахливо болить голова.

Довершена та відшліфована версія аромату Lorenzo Villoresi Uomo, у який додали соковиту зелену ноту, що нагадує тархун, плюс трохи димності. Досить незвичне звучання, яке зовсім не схоже на інші аромати, де ветивер заявлено як головну ноту.

Ті, хто пишуть про схожість даного аромату з Loewe 7 мабуть ніколи його не пробували, адже спільного між ними нема нічого від слова зовсім. В принципі, це достатньо типова сучасна амбродерев`яшиста тема з дещо розмитим та абстрактним ольфакторним профілем. Найбільш яскраво тут відчувається нота чи то чоргого, чи то рожевого перцю, ну і легкий підтон шкіряних виробів. Щось схоже автор даної композиції вже робив раніше у ароматі Montblanc Explorer Ultra Blue, але тут ця перечність викручена ще більше. Чесно кажучи, очікував чогось більш цікавого, враховуючи "нішевість" даної лінійки.

Цистус, він же лабданум, він же ладанник французький. Ви точно знаєте цей запах, бо це рівно те, що залишається в базі у переважної більшості нішевих та люксових ароматів (зокрема композиція дуже сильно нагадує Bottega Veneta Pour Homme), де заявлено ноти лабдануму та деревини. Така собі "гола правда", без красивих передісторій та нісенітниць про напрочуд містичне та природне звучання, яке переносить у вогнище в серці лісу і т.д. Вразила дуже висока стійкість та дифузність, що загалом не притаманно ароматам даного бренду.

P.S. ніяких "рибних" та інших кулінарних асоціацій я тут не почув, то скоріше до M01+Guaiac Wood.

На мій особистий погляд це більш лайтова версія Mancera Oud Tobacco, з цікавим шоколадно-тютюновим підтоном. Ніякої сирості та "підвальності", властивої моно-пачулієвим ароматам я тут не почув. Стійкість, на жаль, залишає бажати кращого, це вам не Bois Imperial.

Мабуть, найбільш милий моєму серцю аромат, навіть незважаючи на далеко не найкращі показники стійкості, купу дешевих клонів та реформулювань скрізь роки. Він як запашний яблучний пиріг з корицею - актуальний завжди, а особливо у холодну пору.

Чистий холодний церковний ладан, який вимочили у кальвадосі. Дивний аромат, але беззаперечно цікавий та непересічний. На осінь буде дуже доречним.

Ненавиджу його настільки, наскільки взагалі можна ненавидіти аромат. Навіть якщо б ним вирішила скористатись гарна та добра дівчина, то я би мабуть автоматично зненавидів і її. Хоча здебільшого цей парфумерний непотріб я чую насамперед від агресивних та меркантильних пані, з "претензіями" до усіх навколо та дуже роздутим его) Не сприйміть це як сексизм або цілеспрямовану образу до його власниць, але ж дійсно вже просто неможливо терпіти, всі як показилися.