Общая информация о пользователе Serhio G.

Довершена та відшліфована версія аромату Lorenzo Villoresi Uomo, у який додали соковиту зелену ноту, що нагадує тархун, плюс трохи димності. Досить незвичне звучання, яке зовсім не схоже на інші аромати, де ветивер заявлено як головну ноту.

Ті, хто пишуть про схожість даного аромату з Loewe 7 мабуть ніколи його не пробували, адже спільного між ними нема нічого від слова зовсім. В принципі, це достатньо типова сучасна амбродерев`яшиста тема з дещо розмитим та абстрактним ольфакторним профілем. Найбільш яскраво тут відчувається нота чи то чоргого, чи то рожевого перцю, ну і легкий підтон шкіряних виробів. Щось схоже автор даної композиції вже робив раніше у ароматі Montblanc Explorer Ultra Blue, але тут ця перечність викручена ще більше. Чесно кажучи, очікував чогось більш цікавого, враховуючи "нішевість" даної лінійки.

Цистус, він же лабданум, він же ладанник французький. Ви точно знаєте цей запах, бо це рівно те, що залишається в базі у переважної більшості нішевих та люксових ароматів (зокрема композиція дуже сильно нагадує Bottega Veneta Pour Homme), де заявлено ноти лабдануму та деревини. Така собі "гола правда", без красивих передісторій та нісенітниць про напрочуд містичне та природне звучання, яке переносить у вогнище в серці лісу і т.д. Вразила дуже висока стійкість та дифузність, що загалом не притаманно ароматам даного бренду.

P.S. ніяких "рибних" та інших кулінарних асоціацій я тут не почув, то скоріше до M01+Guaiac Wood.

На мій особистий погляд це більш лайтова версія Mancera Oud Tobacco, з цікавим шоколадно-тютюновим підтоном. Ніякої сирості та "підвальності", властивої моно-пачулієвим ароматам я тут не почув. Стійкість, на жаль, залишає бажати кращого, це вам не Bois Imperial.

Мабуть, найбільш милий моєму серцю аромат, навіть незважаючи на далеко не найкращі показники стійкості, купу дешевих клонів та реформулювань скрізь роки. Він як запашний яблучний пиріг з корицею - актуальний завжди, а особливо у холодну пору.

Чистий холодний церковний ладан, який вимочили у кальвадосі. Дивний аромат, але беззаперечно цікавий та непересічний. На осінь буде дуже доречним.

Ненавиджу його настільки, наскільки взагалі можна ненавидіти аромат. Навіть якщо б ним вирішила скористатись гарна та добра дівчина, то я би мабуть автоматично зненавидів і її. Хоча здебільшого цей парфумерний непотріб я чую насамперед від агресивних та меркантильних пані, з "претензіями" до усіх навколо та дуже роздутим его) Не сприйміть це як сексизм або цілеспрямовану образу до його власниць, але ж дійсно вже просто неможливо терпіти, всі як показилися.

Не знаю, звідки беруться порівняння з класичними свіжаками на зразок Acqua Di Gio, Bvlgari Aqva та іншими. Як на мене, це абсолютно типова сучасна бездушна синтетика. На старті аромат дуже нагадав відносно свіжий реліз від Serge Lutens - Dans Le Bleu Qui Petille, але трохи згодом ця абстрактна "солона корабельна дошка" звалюється у всім відомий Ganymede. З одного тестового пшику він валив на повну навіть у сильну спеку і не хотів змиватись з руки, то ж претензії щодо нестійкості або близькості до шкіри є абсолютною нісенітницею. Підсумовуючи, це черговий Ганімед, просто у люксовому виконанні і з трохи прикрученою гучністю. Але це не рятує композицію, бо вона набридлива, вторинна і не викликає нічого окрім мігрені та огиди.

На жаль, сучасна парфумерія це просто суцільний жах і Le Sel яскравий тому приклад.