Коментарии пользователя irusia

Для поцінювачів зв язки троянда-пачулі. Інтелігентний, благородний, без кричущих нот. Тут і пачулі, і троянда - рівноцінні по силі, грають в ансамблі, на відміну, скажімо, від Midnight Poison, де троянда більш солодка і томна, а пачулі більш колючі і холодні. З Idylle Sublime спільного мало, той більш квітковий та вологий, як рожеві хащі перед літнім дощем, з Родрігесом -взагалі нічого, як на мене. А от шанелевський Paris вже ближче, але там навпаки, пачулі перетягують увагу на себе, тому він більш стриманий. В Velours, крім того, досить явно відчувається ветівер, що додає шерохуватості, як на мене, виправдовуючі назву.

Вишні тут специфічні - вони не свіжі, не помадні, а наливочно-вареньєві. Враховуючи туберозу, отримаємо бронебійну солодку суміш. В принципі, це той же напрямок, що й фордівська Вишня. Мене, особисто, трохи піддушувало

Флакон - просто геніальний витвір мистецтва! Та й сам парфум не підкачав. Помадний фіалково-рожевий, пудровий, але не пересолоджений, за рахунок альдегідів має легкий ретро відтінок, що нагадує жіночі аромати кінця 19 сторіччя. Вишневий присмак, який багато хто згадує, мені так і не з явився, замість нього вважається фіалково-ангеліковий сироп. Але саме незвичайне в ароматі -це його димність (привіт любителям ладану!), за рахунок чого виникає ілюзія прокуреного та пропахлого жіночими парфюмами салону-кабаре а-ля "Бар Фолі-Бержер" Мане. Та й флакон нагадує сілует саме того часу.

Чудовий рожево-удовий аромат! Дійсно, дуже схожий на Noir de Noir, але тут замість пачулі -більш ніжні білі квіти (мені відчуваються жасмін та магнолія), тому Аргентина здається легшою, світлішою, це не сирий депресивний підвал, не стояче повітря (хоча, враховуючи декадентську традицію танго, назва мені здається трохи невідповідною до життєрадісної "Аргентини"). Багато спільного у цих двох також з Ardent, але той - дуже яскравий медово-пряний, сонячний, він блищить та грає, як діамант, але при цьому Ardent - аристократ, жодної краплі поганого смаку. Менше спільного у них з Chopard Love - той ближче до Ardent, густий рожево-медовий, яскраво-карнавальний.

Нагадав такі амброво-пряні аромати, як Obsession, Belle de Minuit, Mon Nom Est Rouge. На відміну від них він більш пряний, не тільки з корицею та гвоздикою, а ще й такими "суповими" нотами, як лавр, чабрець, імбир, що робить аромат менш солодким та більш колючим. Зовсім нема ванілі, квітів, майже відсутні цитруси, але до Lutens Arabie з його потужними спеціями все ж далеко.

В першу чергу- флердоранж, що завдяки магнолієвій свіжості не піддушує. Ясно відчувається мед, але не солодкий, а немов восковий, з вулика. Не знаю, що там ще є, але чую аромат вершкового масла, солодкого, домашнього. Все разом робить Nettare ніжним, повітряним, інтелигентним: літо, сонце, квіти, хіппі чи бохо, білий сарафан та вітер у волоссі.

В першу чергу - це типова ланкомівська вареньєва роза, солодка та потужна. Беззаперечно, це - родич Idole, різниця між версіями не така велика, загального більше. Ця версія більш строга, елегантна, більш впевнена. В ній нема груші, яка додавала зайвої солодості і липучості, замість неї - прохолодний жасмін. Тому Інтенс - більш класичний та колючий, не такий нахабний і хижий.

Idole не подобається: дуже солодко, груша перетворює троянди в липке варення, душне та нав язливе. А в Nectar замість груш - попкорн, одночасно солоний та солодкий, але головне - сухий. Оця сухість прибирає переслащені та підгнилі ноти та дозволяє трояндам перетворитися замість липучого варива на цукати з цілих пелюсток. Для мене він дійсно схожий на ту саму легендарну Шері перших випусків, тільки більш солодку та з характерною ланкомівською трояндою, одночасно м якою та яскравою.

Якщо ви шукаєте свіжу натуральну вишню -це не воно. За рахунок мигдалю ця вишенька здається ДУЖЕ солодкою, природньої кислоти в ній немає, зате є багато-багато цукрового сиропу. Звичайно, тут і алькогольні нотки, і "глінтвейні" спеції, і все це варилося з вишнями до стану конфітюру. Це, перш за все - гурманіка, аромат, що характеризується головним словом -"смачно"

І зовсім він не грубий! Така м яка інтелігентна няшка, що ховається за брутальним фасадом. Спочатку налякав і приголомшив, але розкрив свій характер тільки коли відстоявся. Для мене він, скоріше, не leather, а skin -чиста, сексуальна, як кажуть, "аж з їсти хочеться". Сама шкіра там ніжна, фонова, не явна, вона тоне в амбрі зі спеціями, які не роблять її занадто солодкою, дякуючи колючому холодку пачулі та моху.

Це про розу, вона тут солірує, в оточенні цитрусів, хвої та дерева. Мускус та замша (не шкіра) також є, але вони відіграють допоміжну роль, пом якшуючі та зглажуючи всю композицію. Для цінителів роз -саме те, тут вони дуже натуральні, садові, випестовані гарним доглядом та дбайливою рукою.

Льодяники! Дзвінкі, яскраві, соковиті, шипучі бульбашки! Не знаю, що саме дає цей ефект піни та бульок (може, поєднання великих доз кислоти від порічок та зелених яблук з солодкуватим сандалом), але він є, і саме це дає асоціації з пральним порошком, шампунем, лимонадом та хрустом від чистоти. Дуже оптимістичний та одночасно затишний аромат.

Дуже арістократичний та вишуканий! На перший погляд -цитрусовий свіжак, але потім відчувається пряна зелень - і це вже цитрусовий фужер. А ще пізніше - виявляється, що квітів (причому не типових для такого типу ароматів неролі чи флердоранжу, а більш яскравих гарденій) тут все ж більше. Додам, що дійсно є щось від Miracle, поєднання кислувато-квіткової основи з акватичною прозорістю. Тільки Miracle виглядає набагато простіше, без витонченості та елегантності, занадто відверто. Як Грейс Келлі та її проста бабця в хустинці

Чудовий гібриц цитрусового свіжака та шипра. Відчуваються не лимони чи апельсини, а саме грейпрути, з гірчинкою. Аромат по східному пряний: виразний імбир та смоли. Квітковості немає зовсім, та й взагалі це, скоріше, унісекс.

Справжня магнолія: ніжна, вишукана, повна світла та повітря. В міру солодка, в міру кисла, не душить. На собі інколи помічаю легенькі лакокраскові відтінки, як в Light Clouds Moschino. Дуже приємна комбінація цитрусів, вершків, сандалу.