Коментарии пользователя irusia

І де ж тут провокація? Милий, інтелігентний, практично офісний стандарт, ніякої агресії чи зухвалості. База - амброво-сандалова, сам аромат -складний багатокомпонентний в дусі 90-х. Тут і свіжість від лотоса, і явна фруктовість без "варення", зате з терпкістю та кислинкою, і квіткова завіса з орхідеї, і щось солонкувато-пряне, що б`є в ніс, як бульбашки в лимонаді. До речі, саме ця "лимонадність" та багатоскладність компонентів чимось нагадує стиль Сhopard Сasmir або Алхімії. Провокаційний (а, скоріше, по-жіночому більш мінливий та непередбачуваний) він хіба що в порівнянні з цілеспрямованою 5 Авеню.

Ця троянда максимально натуралістична. Але ні в якому разі вона не є моноароматом трояндового масла, це майстерно відтворений запах квітучих кущів, ніжний, наївний, трохи сором`язливий від своєї краси. Вона не така, як впевнені в собі королівська Chloe, богемна міська Stella, витончена аристократична Izia, ця троянда найбільш відповідає, як на мене, типу "англійська роза" - природня витончена краса. Нічого міського чи шумного, нічого "занадто", вона не збиває з ніг, вона зачаровує.

Представник когорти ароматів "троянда-пачулі". З димно-ладанною Portrait of a lady та шипрово-медовою Soir de lune, як на мене, не схожий зовсім. З Агентом дійсно багато спільного, але там троянди значно менше, в Noir de noir та Rose noir троянди більш явні, але холодні, колючі. Lady Vengeance поміж них виділяється своєю пристрастністю, це в першу чергу - червона троянда в самому розквіті, яскрава, пишна солодка. Може була б простою та вульгарною, якби не ці колючі холодні пачулі, а також - гірчинка герані та лаванди. Ця палка на перший погляд троянда - з шипами та гіркотою в серці.

Не люблю класичну версію, але ця - до вподоби. Свіжа, з кислими ягодами та цитрусами (інколи дійсно нагадує іскристий та шипучий брют). Роза тут десь на задньому плані, навіть лічі, що є основним "підслащувачем", і то є гучнішим. Але схожість з основною версією все ж є, хоч вона й не кидається в очі одразу. Не зрозуміло, нащо його зняли - приємний, багатьма любимий, універсальний та при цьому досить яскравий.

Дуже, дуже густий та насичений. Основа- сливове, навіть не повидло, а помада, в міру солодка, з присмаком троянд та ванілі, цукатів та глінтвейнових спецій. Аромат цієї помади густо замішаний на білоцвіточній щільній завісі, яка, на щастя, не містить душних лілій. Але родзинка цієї версії, яка робить її розкішною та виправдовую назву Gold - пачулі. Саме вони тут виступають фоном, надають впевненості та аристократизму, вони не колючі та не підвальні, а, скоріше, "шоколадні". Якщо оригінальна версія мене душила і геть не подобалася, то ця від неї дуже відрізняється, і приємно здивувала.

Дуже незвичний: троянда тут не головна. На першому плані деревина, пряна, з гіркуватими ветиверово-суповими відтінками, без солодощів чи вершковості на кшалт тих, що дають кориця чи сандал. І на її фоні - троянда, стигла, насичена, темна. Зовсім не солодка, не помадна, свіжа, скоріше -з кислинкою ягід. Шикарний і п`янкий, в дусі 90-х. Такого зараз не роблять

Помадна троянда, щедро та густо засипана фіалковою пудрою. Люблю троянди, але для мене це too much. Піддушує (в стилі Insolance), пудра занадто жирна. Дійсно, нагадує Lipstick Rose, але там є приємна ягідна кислинка, пряність, він не такий плотний та одноманітний. Хоча для любителів пудрових ароматів - саме те, що треба.

От чого-чого, так уду, я тут не чую зовсім. На мені це - помадно-трояндовий Схід, з фіалковою пудрою та солодкою сандаловою базою, притрушений для контрасту пачульним холодком. Не можу не помітити схожість з Tocade (але без його геранієвої гірчинки), хоча замість амбрової основи у Versace -сандалова. Взагалі, аромат дуже інтелігентний, з категорії "європейських сходів" - не аляповатий, не кричущий, витончений.

Неочікуване захоплення! Благородний, яскравий, променистий - це аромат оперної діви, не менше! Водночас він добрий та затишний, розслаблюючий, як густе тягуче гаряче та пряне домашнє вино. Не можу назвати його явним ретро, особливо в малих дозах (а він реально бронебійний та олдскульно-бронестійкий), скоріше в дусі нішевих загравань з ретро-темами. Основа тут іланго-сандалово-амброва, щедро засипана прянощами та утопаюча в медових квітах. На щастя, це все не солодке, на відміну від відверто квіткової медової Поеми. Вразив, я в захваті!

Дуже цікавий та неочікуваний аромат! Яскравий, стильний та інтелігентний. Але є в ньому щось олдскульне, не просто оммаж ретро стилю, не відсилка, а невловима ознака часу (хоч він і є сучасним). Підозрюю в цьому ананас, який тут явно чути. Сам по собі від вже досить яскравий та поєднує і солодкість, і кислоту, тому в сучасному світі його комбінують з чимось нейтральним (прохолодними пачулі в Zen), або роблять більш звичний носу "мультифрукт" за допомогою цитрусів чи "фруктову вазу" з вишнями та ягодами. А тут він в парі з міцнючим пряним сходом, який не можуть пригасити ні акварельна магнолія, ні ніжна фрезія. Така міць -диво для сучасного світу, тому й звертає на себе увагу.

Вся лінійка Irresitible - не моє, занадто солодка та душна. Сподівалася, що ця версія буде найлегшою з сімейства, але поєднання троянди зі смородиною все одно дає солодке варення. Спорідненість з Irresitible відчувається відразу, для поцінювачів лінійки буде цікавим.

Троянда з грушею, ваніллю та мускусом неминуче перетворюється в варення. Солодке, липке трояндове варення. Для рівноваги тут додані пачулі, не настільки багато, як в La Vie Est Belle, але схожий вайб паленого цукру все ж таки відчувається. Можливо, для людей з більш чутливим носом ця гіркувата "горілість" буде переходити в плісняву чи щось більш шипряче. Загалом, для прихильників цього типу ароматів буде чудовим варіантом. Не назву його "дівочим", бо все ж таки він дуже гучний та настирний, хач і не настільки приголомшуюче солодкий, як La Vie, але троянда сама по собі вже - претензія на роль королеви, на святковість та яскравість.

Шикарна самотня роза. Вона не вичурна сиропна, не трав`яниста, не жирно-масляна, не стояча в воді чи тільки розкриваюча бутони. Нема в ній триумфу і екстазу Love Chopard, королівської статі, як в Chloe, впевненості Стелли. Вона така ж яскрава та визиваюча захват, як в Portrait of the Lady, але без оточення почетом зі спецій та ладану. Є в ній колючий пачульний холодок, як в Midnight Poison, але його в рази менше, є кислинка, є гіркота, не переходяча в явну герань чи метал La Fille de Berlin, є й камфорна лікарня. Оце протиріччя між сильною яскравою квіткою серед ворожого оточення і робить тривожну пасмурну троянду символом надії та триумфу волі.

Легкий, дуже легкий, якщо оцінювати ступінь шипровості. З цього боку можна порівняти з Mon Paris, тільки там головну роль грає фруктова основа, а тут - томний схід, а мшистість -лише тіньова хмарка. Але Пантера набагато більш інтелігентна, хоча й більш розслаблена (за це відповідає тіаре з його відпусткним вайбом), богемна та артистична. На жаль, основну версію не пробувала, думаю, що вона має буть більш шипровою, колкою, але й більш сухофруктово-солодкою. А Legere - сама витонченість та граційність. Прекрасно підійде поцінювачам такого "європейського" сходу, що хочуть спробувати знайомство з шипрами.

Цитрусова тубероза, не жирна, не агресивна, а дуже ніжна, витончена та інтелігентна. Приправлена капелюшкою спецій, але все одно -прозора, хоч і міцна, як це не парадоксально, сповнена повітря. Нарядна та святкова, в той же час меланхолійна та відсторонена. Жінка- місячне сяйво, загадкова та таємнича. ЇЇ блиск не осліплює, не ріже очі, він бере в полон.