Дякую за статтю, було дуже цікаво поринути з Вами у ностальгічні спогади!
Взагалі цікаву теми Ви підняли. Я розділяю думку, що треба носити те, що подобається, те від чого серце мліє і байдуже скільки це коштує і наскільки воно трендове чи унікальне. Доречі, про Avon, нещодавно цікавилась їх ароматами-легендами у приступі настольгії.) Окрім Шелдрейка, для Avon працювали Олівер Кресп (наприклад, відомий Today його творіння) та Альберто Морильяс (Tresselle) та ще кілька відомих парфумерів, це просто ті що згадала. Я згодна з думкою, що у кожному сегменті можна знайти справжній «алмаз», прохідну роботу та повний жах. І що цікаво один той же аромат для різних носів буде попадати у різні категорії. Тому я згодна з тим, що аромат ми обираємо сутньо для себе та під свій ніс. А от що стосується снобізну, то як й у багатьох в мене був період «не хочу пахнути попсово, треба бути не таким як усі, дайте мені тільки нішу аааа!»
Але снобізм швидко, на щастя, злетів та я повернулась до пошуку цікавостей де завгодно, а не тільки серед ніші. Так що я за і за компоти і за нішу і за все, що подобається.)) Згодна з коментаторами, що аромати це не для понтів, а для душі.
Кремчик
