То є так, для мене теж важливо, як в їжі гурманіка, щоб всі органи чуття були задіяні: і запах, і вигляд, і атмосфера, всі 5 смаків, обов`язково з умамі. Ото так з усім, і парфумами теж. Аналогіно багатьом ностальгую-сумую за часами, коли запуск нового парфуму був таким собі особливим і неповторним хепенінгом, подією, як поява нової зірки на сінематографічному небосхилі, і самі парфуми були, ніби яскраві особистості - характерні, непересічні, вони не слідували трендам, а самі задавали стиль: одягу, поведінки, дня, спільноти. І, звісно, флакон кожного можна впізнати здалеку, він сам - арт-об`єкт такий собі, який гордовито стоїть на столику трюмо і промовисто свідчить ким є особа, яка їм володіє, репрезентативний символ, скажемо так. Тяжію до цих оригінальних і одноосібних екземплярів, навіть від порожніх не позбавляюсь - їх приємно споглядати, торкатись, тримати в руках, прикладатись навіть до останніх подихів спогаду про аромат. Нові уніформні випуски не особливо й хочеться куштувати і купляти, не приваблюють, не здатні зацікавити ще й тому, що все частіше, один хтось задасть тренд у нотах, наприклад: уд, вишня, чи що там зараз в моді - і всі бездумно "ліпсінчать" під нього, як хайпові блогери-одноденки в вірусному тік-тоці, то й флакон просто брендовий, і звучання трендове, аби індивідуальність цікаву знайти - треба йти у вінтажі.
Уже писала десь коментар до статті, що люблю різноманітні форми флаконів, і багато у флаконах придбала парфумів саме заради форм-фактору, звісно, й аромат відповідає. Та ж моя люба Лулу Кашарель - холодна вампіриця, що постає з димно блакитної труни, посеред віддаленого храму, панночка, яка дихає дурманом і ладаном, яка сочиться багряною кров`ю крізь бірюзу та мармур, або джинна, випущена необережно з коштовної таємничої східної лампи, зелений нефритовий камінець з унікальним візерунком Едену, фантазійні іншопланетні зірки та жасмінові воїни у пурпурових каптурах Мюглеру, медитативний сад каміння Мажди Беккалі, вирізьблені у склі, оповиті дивовижними квітами, ворота у потаємний райський сад круїзної колекції Ланком, золота крапля Зевсового дощу Ідилії Герлен, дама в органзі від Живанши, лазурова Лагуна і всі інші сюрреалістичні творіння під іменем Сальвадора Далі. Про мою улюблену сливово-димну зілля-отруту "пвазон", та трансфероморфний опіум, що переносить у салони світу Оскара Уайльда - уже сказали, навіть аватарка "засвітилась" з цитатою, яка відображає визначальний фактор у придбанні флакону парфумів: "Ніколи ще аромат не викликав таких емоцій..." Так і повинно бути, на мою думку, щоб кожен раз, беручи до рук неповторний флакон з його неперевершеним, одним єдиним таким в світі ароматом, ти ніби єднався з своїм деймоном у його поточному втіленні, маніфестації, що відповідає власному душевному стану, як у світах Філіпа Пуллмана.
Кремчик
