Подих весни - свіжий, ніжний, ледь гіркувата освіжаюча зелень стебла і оксамитові пелюстки, м яке, тонке звучання: щойно зібраний букет перших квітів у краплях роси, трішки пудри з щічок Леді Бланш, напевно, яка занурюється в пахощі своїх розкішних англійських садів, що відображають елегантність, вишуканість і піднесеність господині. Тепер впізнаю Penhaligon`s, так, як на мене, не треба їм наздоганяти сучасність, приваблювати молодіжні маси, чи що вони там намагаються зробити, викручуючи солодкість на максимум в деяких портретах, наприклад, і кидаючи туди уди, приблуди, всяке таке. Тим і цінні такі давні, нішеві марки - своєю аристократичною сталістю, збереженням власних традицій. Приємно, хоч на мить, відпочити від шаленства модерного світу з старою доброю англійською (британською) класикою - у книгах, у музиці, у кіно і у парфумах, звичайно ж.