Минають дні
години і хвилини.
Мине любов
І знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине
Хай б є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є...
Хіба я знала, коли втішала себе читанням поетичних збірок Гійома Аполлінера, "татка" французького та й взагалі - сюрреалізма, наскільки близькими мені стануть його "Алкоголі" й "Каліграми. Вірші миру і війни" крізь призми особистого досвіду, з кожним роком - все більше, ніж навіть у юності, коли декаденти і символісти ніби були голосом буремних думок, майже насильно стишених, задушених, адже ніхто так навкруги більше не думає і не говорить, принаймні з живих людей, на щастя, це враження було розвіяне розширеним колом знайомств зі світом, завдяки розвитку технологій в тому числі, на горе, натхненням для багатьох розкрити вуста і промовити так само, як і Аполлінеру, стало споєння останніми краплями розквіту того самого "олеандру кривавого".
Але то все - лірика, передумова для цікавості спробувати аромат, інакше, на новий запуск від ELDO і не звернула б увагу. Адже що в ньому - класичний "свіжак", що стереотипно маркетувався б як чоловічий парфум, якщо б був створений у царині люксів, не ніші: голки-палки, джин і тонік. Є в ньому на початках і якщо розпилити у повітря - приємний ковток прохолодного вітру з сірої води стрімкого потоку і скрегіт старої деревини міського символу зустрічей та розставань - мосту під яким вирує життя і чекає смерть. Та якщо розпилити на шкіру близько до обличчя, кажучи відверто і без сантиментів - трохи втомлює та придушує.