Божественно! Йому алегорія - "я віднайшов кінець космосу й метафізичну істину". Коли вперше вдягала на себе цей аромат, в кімнаті грала композиція Time від Pink Floyd. Я поглянула на назву парфюма й ледь помітно усміхнулася: "Бути такого не може: у цьому світі зійшлися улюблена пісня із улюбленим ароматом!". Аромат - моє Я, аромат - моє буття. Ніколи не виникає бажання розкладати його по нотах. Якби ми винайшли можливість зберігати на фізичному носії та демонструвати іншим ейдетичні образи, то...
...у моєму флаконі The Time зберігалася б одна з ночей далеко поза містом. Ми з подругою у суцільній темряві серпневої ночі лежали горилиць неба, слухали психоделічних рокерів Pink Floyd й рахували Персеїди. Від землі йшла приємна травинно-водяна прохолода, навколо ефемерно з являлися і зникали різноманітні квіткові пахощі, ніби супроводжуючи різноманітного кольору хвости метеорів. Мені ставало легше й легше у тілі, здавалося, що от-от невагомо здіймуся й стану частинкою метеорного рою. Я здійняла ноги у білих чоботах й почала неспішно вдавати, ніби крокую. Повертаюся до подруги й відповідаю на її німе питання "що відбувається?": "Дивися. Я йду космосом!" Саме це цільне відчуття прекрасного, що людина вбачає у Всесвіті - вміло скомпоновано в ароматі The Time й абсолютно не викликає бажання розкроювати на окремі компоненти. В моїй колекції він входить у лінійку "футуристичних композицій ольфакторного мистецтва". Якщо озирнутися та віднайти подібний аромат серед мені знайомих, то 
Elizabeth Arden White Tea - така собі інтелігентна панянка із найрозвиненішої цивілізації, а 
The House of Oud The Time покровитель Всесвіту, де народилася ця цивілізація.
Кремчик
