Цей аромат мені допоміг навчитися розрізняти ноту уду: виявляється, що у деяких парфумах заявлене як уд, насправді є сумішшю його й шафрану. А без шафрану він зовсім не такий "медицинський". Не думаю, що тут зовсім моно-уд, але ця нота все ж домінує. На одному сайті про цей парфум писав індус, що так пахне дійсно саме індійський уд. Для мене ж - як нове шкіряне взуття або шкіряно-деревний ароматизатор салону машини. Підкопчена деревна смола, дьоготь, тільки більш вишуканий, ніж березовий. І з якоюсь бруднинкою, що надає анімалістичного аспекту. Дохлі грибки у смолі, яку старе дерево виділяло, борючись із ними. Коли тільки наносиш - дуже смоляний. Схожий відтінок смоли можна почути в концентрованому маслі пачулі. Є паралель і з іншим абсолютно не солодким, майже не парфумерним деревним ароматом: Comme de Garsons Wonderwood. Але там зовсім не такі види дерев, як і у випадку з пачулі. Лише "норов" схожий.
Потім Уд Сонця стає м`якшим, хоча солонувата шкіряність залишається до самої бази. Це й не шкіряність насправді; у обробленій шкірі той самий запах присутній саме завдяки деревно-дьогтярним компонентам її обробки.