Білі квіти - мої улюблені, в царині ароматів природних та лабораторно виведених також. Жасмін - король не тільки парфумерії, але й король мого серця. В природі не чула ніколи ні від яких його сортів індолу, тільки коли вже ефірне масло вичавлять та зконцентрують в есенцію, в олійці, доречі, індол більш гармонійно звучить, ніж у поєднанні зі спиртами, наскільки помітила. Але ж він і не для нас - для бджілок, щоб приваблювались та збуджувались на опилення квіточок. Для мене, та взагалі, для життя серед людей, певно, прекрасні хіміки-технологи від світу парфумерії виділили з абсолю жасміну той самий чистий акорд ніжної білоквітковості - гедіон, на щастя, в більшості білоквіткових композицій я і чула здебільшого саме його. Хоча, відверто індольні аромати теж добре відчуваю, та не дуже добре сприймаю саме на собі, ще й з їх високою стійкістю, тому й не ношу, не включаю у повсякденний вжиток (такі, наприклад, як Joy, Sarrassins - це для мене занадто).
Загалом , майже весь мій парфгардероб та бажанки склалися навколо білих квітів, і жасміну зокрема. Для різних представників цього сімейства навіть виділяю сезони присвячені саме їм: неролі - на спекотне літо, туберози - на теплу весну й осінь або дощові та прохолодні літні дні, камелія - взимку, фрезія та апельсиновий цвіт - навесні. Жасмін - завжди.