Мушу визнати істину про цикли маніакальної залежності ( не знаю, чи то зміна гормонального фону, чи повна луна, а може якийсь фероменальний спалах у всесвіті ). Так ось, хлопчики і дівчата, тягне на ту Лису гору ( де розквітають папороті, злітаються на вогник непересічні особистості з гострими носами і пробігають чорні химери з животворною пахучою водою в лапах). Після тусовки тягне залізти у фінансову скруту ( знову, знову!), але добути той клятий квіт папороті, якого і не буває в природі, але існує він десь там у Франції чи Італії в хімічній лабораторії молодого метросексуала, чиє імʼя означає "пʼятий". А за папороттю йде якась мʼята- рута, медова липа і вилізає якась молекула огіркового озону. Це схоже на цунамі - збиває з ніг, тримає в своїх обіймах, потім жорстко викидає на берег, де оговтуєшся і приходиш до тями, дивуючись яким чином у тебе в колекції накопичились аромати, про які ти навіть і не думав ще тиждень тому. Такий стан називається "запій", тобто неконтрольована маніакальна залежність.