Passeggiata я вивчала упродовж 3 тестів, і кожного разу вона малювала мені один і той самий натюрморт... На столі стоять дві тарілки: одна -- із нарізаною свіженькою вареною ковбасою, а у іншій -- тане знежирене, трошки оздоблене ваніллю молочно-вершкове морозиво із дерев`яною паличкою... Питання: " Що тут може мені створювати глюк вареної ковбаси?!?!?! 🤔 " -- увесь час мене смикало і змушувало шукати відповідь. Єдине логічне пояснення, яке я віднайшла, -- це поєднання нот лісового горіха і кави. Суто і конкретно лісового горіха я не відчуваю, але, виходячи з того, що це, хоча і рослинний, але, все ж таки, -- білок, то можна легко прокласти зрозумілу споріднюючу ланку між горіхом і ковбасою. А взагалі-то, підозрюю, що варена ковбаса має у своєму складі чималеньку кількість саме рослинного білка! 😁 Кави я теж не відчуваю, але нота кави, яку зазвичай створюють за допомогою компонента, відповідального за гірчинку ( гіркоту ) ароматичних інгредієнтів, зокрема, спецій, у Passeggiata постає для мене у вигляді легкого вайбу чи то кардамону, чи то мускатного горіху, що ним теж оздоблюють ковбасу. Впродовж декількох годин морозиво і ковбаса змагаються між собою у інтенсивності звучання, зрештою, з перевагою на боці ковбаси... 🙃 На фінальному етапі ваніль з морозива посилюється, а свіжа кедрова деревина палички від морозива теплішає і набуває щільності. І разом вони утворюють класичну деревинно- ванільну базу