Ось як на власному досвіді змінюється сприйняття парфуму на довгій дистанції.
На цю зиму (холодну пору) стоять у мене три базові парфуми. Цей YSL M7, Dior Sauvage Elixir і V&R Spicebomb Extreme. І знаєте що я помітив? Рука підсвідомо обходить M7! Коли температура від +5С до -10С - автоматом беру Elixir (хоча на цей одяг до прання вже інші парфуми не вдягнеш)); коли погода ще морозніша, автоматично хочеться вдягти Spicebomb (навіть вдень!) так сказати для зігріву.) М7 мені подобається, але інколи буквально примушую себе ним "подухатись". І я зрозумів, що мене почав підбішувати його хвойно-камфорний, "аптечний" старт. Перші 10-15 хвилин стали для мене мікропекельні. Далі все добре, приємно, майже ідеально, але відкриття тупо почало дратувати. Блін! Це як взуття. Воно наче і за розміром ідеальне, і зручне, і якісне, і стильне. Але тебе просто вибішує процес взування: декілька хвилин вовтузишся з лопаткою, а потім ще й треба зав язувати шнурки. І знаючи це ти просто кожен раз примушуєш себе взувати саме цю пару... Гарний парфум, та я розумію що це не моє, вдягати його не хочу, і точно більше його не придбаю. Вибач М7, "давай астанімся просто друзьямі..."