Перевір наскільки ти парфман`як: доповнено 1

Наш слоняра 😅

22 - це моя історія! АДешки. Монталівські та Теренцівські мускуси, Каджали... Три чверті парфумів з дубовим мхом. Османтус. Корінь ірису. І поповнення - виявила, що мене дратує сучасний парфумерний лісовий горіх. Той самий, що в Гайденс, мг.

Назва в десяточку!

Парф-паранойя - це АДешки, які я чую вже навіть там де їх немає (а раптом є?)

Це коли вичитую коментарі від корки до корки, в пошуках фраз "амброценіду немає" або "амброценід є", щоб прийняти рішення - замовляти чи ні

А ще, це коли почула на вулиці від когось АДЕшковий шлейф - рецептори мов заклинює, і аромат ніби переслідує мене якийсь час. Кілька разів я озиралась назад - чи не переслідує мене власниця того шлейфу(

Suzanna,

О, і ви теж ))) #22 - мій досвід. Манія переслідування удом і чорним перцем. Вловлюю їх, як службовий собака - у мікроскопічних дозах і на великій відстані. Теж ретельно вивчаю відгуки на предмет виявлення навіть «в слідах».

Одного разу довелося їхати сім годин у потязі з дамою, щедро политою чимось удово-тваринним. У результаті всю дорогу провела в коридорі біля відчиненого вікна. З того часу рівень моєї парф-параної можна вважати клінічно значущим ))

А дубовий мох люблю, особливо у вінтажах, старі формули - там нормально насипано )) Але "в люди" все ж, проявляю емпатію )) - намагаюсь, щось більш спокійне вдягати.

Дякую, при стані манʼячества само-лікування не допомагає. Але є симптом: Ви хворі невиліковно, якщо при зустрічі з незнайомими людьми починаєте розказувати їм про своє захоплення, читаєте довгу лекцію про відмінності люксу і ніши і показуєте їм свої пробники ( які зненацька "знайшлися" у сумочці). І ще один "поштовий" симптом - не тільки Ви знаєте робітників Укрпошти і Нової пошти, але і вони Вас добре знають і по-доброму вітають.

CBRCleopatra,

дякую, за опис нового симптома! )) Задокументовано. Опишемо ще декілька, проілюструємо і оприлюдню.

Щодо 2-го поштового симптом - то точно, як рідні )))

А в мене інший симптом: люблю аромати в невеликих об`ємах, у відливантах. Користуюся ними потроху, смакую кожну краплю — і вони здаються такими милими та дорогими серцю. Але щойно з`являється повнорозмірний флакон, магія зникає: і аромат уже не так захоплює, і парфум стає звичним. Тоді знову починається полювання за тими кількома мілілітрами улюблених ароматів, які так гріють душу.

Nataluna,

Дякую за цікавий «симптом»!

Подумала, що, напевно, коли щось рідкісне, у малому об`ємі, тимчасове - то, ніби, більше цінним здається, адже обмежене. Повнорозмірний флакон руйнує це відчуття, бо аромат стає «буденним».

Внесу в "Класифікатор" обов`язково і пізніше оприлюдню )